Іван Шпілецький, Лявон Баровіч, Іван Цьвікевіч та ін. ARCHE. 2015, № 3. Гістарыяграфія 1920-х гадоў: «доўгае XIX стагодзьдзе». Частка 2: Паўстаньні і рэвалюцыі

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
178 переглядів

731 ст.

Автори числа досліджують історіографію 1920‑х років, зосереджуючись на повстаннях та революціях у Польщі, Литві й Білорусі. Тематично часопис розбито на три частини, присвячені повстанням, народникам і революції 1905–1907 років. Автори не ставлять собі завдання повністю висвітлити революційні події XIX–XX століть, а прагнуть лише окреслити найменш відомі аспекти. У передмові Зьміцєр Віцько зазначає, що білоруську історіографію після 1920-х років пов’язано зі встановленням совєтської влади, яка повністю визначала характер опису історичного минулого, зокрема революційного.

У першій частині Іван Шпілецький та Лявон Баровіч подають синхронічну таблицю повстань у Білорусі, Литві та Польщі. З одного боку, це структурує велику кількість подій, із якими знайомлять автори. Можна помітити, зокрема, відмінності політичного клімату у вересні 1820 року, коли в Польщі загострився конфлікт між царем і підданими, а в Білорусі та Литві було заборонено всі таємні товариства. Із другого боку, така синхронізація дає змогу повніше охопити революційні настрої в країнах, помітивши в них певну історичну та політичну логіку. Іван Цьвікевіч окреслює ключові епізоди із життя Кастуся Каліновського, національного героя Білорусі, Литви та Польщі, який очолив польське повстання 1863–1864 років. Це теж по-своєму нагадує синхронічний підхід до революційних подій, використаний у попередньому тексті.

Текст Усевалада Ігнатовського аналізує передумови й наслідки повстання на території Білорусі 1863 року. Авторові важливо дізнатися, звідки й чому серед людей розпочалося невдоволення. На опозиційні рухи вплинули еміґранти й вигнанці з інших країн, проте головним стимулом була боротьба із царським урядом та утворення нової Польщі «для народу». Ігнатовський доводить, що в той час революційні події були своєрідним вірусом. Ці спостереження доповнює стаття Сяргея Цитовіча про ті ж події, але вже у Гори-Горьках, колишній Могильовській ґубернії. Автор аналізує архівні документи, поступово відтворюючи зміни не так у народній свідомості, як у політичній верхівці та пропонуючи альтернативний погляд на революцію в Білорусі.

Важливою частиною альманаху є опис народників, які брали участь у революційних подіях. Ян Вітковський аналізує діяльність угруповання «Земля і вода», найбільшої політичної організації 1860-х років. Описує її заснування, діячів та діяльність групи, яка поступово сформувалася в потужний соціяльний рух. У певному сенсі «Землю і воду» складали представники середньої буржуазії, хоча їхньою «цільовою» авдиторією були селяни. Важливим аспектом статті є аналіз видавничої діяльности організації, адже саме завдяки їй вона не тільки розширила власний склад, а й змогла «запалювати» національні рухи. У цьому сенсі важливою була праця «Що потрібно народові» Ніколая Огарьова. Вітковський також аналізує діяльність революційних гуртів у Білорусі, зокрема, в Мінській, Могильовській, Віленській та Горецькій ґуберніях.

Завершує збірник цикл статтей, присвячений революції 1905–1907 років. Уладзімер Пічета досліджує значення Курловського розстрілу в Мінську, що відбувся 18 жовтня 1905 року. Цього дня представники влади відкрили вогонь по учасниках мітинґу, які не діяли аґресивно, а просто висловлювали власні політичні погляди. Ця подія є одним із найдраматичніших епізодів білоруської історії. Наступні тексти зосереджено довкола селянських аґрарних рухів — наслідку потужних революційних рухів початку XX століття. Зокрема, Пічета аналізує селянський та робітничий рух у Білорусі 1905 року, який відкриває нову сторінку в її історії та завершує часопис.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій