Антоні Бокун, Ігар Бортнік, Андрей Катлярчук... ARCHE, 2012, № 1–2 (112–113): Беларусь эвангельская

Квітень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
133 переглядів

Наступного року Євангельська церква у Білорусі відзначатиме 600-річчя – саме 1413 року розпочав свою місію на білоруських землях колеґа та приятель Яна Гуса, проповідник-реформатор Ієронім Празький. І нині, сказано в редакційній передмові до числа «ARCHE», присвяченого білоруським протестантам, щоб уявити їхній внесок до культури Білорусі, досить згадати Францішка Скарину, Мікалая Радзівіла Чорного або Симона Будного.

У сьогоднішній Білорусі протестантських громад лише на третину менше, ніж православних, і вдвічі більше, ніж католицьких. А про політичну позицію білоруських протестантів промовляють слова із Різдвяної проповіді єпископа п’ятидесятників Сяргея Хоміча, виголошеної після 19 грудня 2010 року, після розгону мирного мітинґу й арештів: «Бог не дивитиметься на беззаконня».

Пастор мінської протестантської церкви «Ян Прадвесьнік» Антоні Бокун розповідає про «Реформацію та Золоту Добу Білорусі», пов’язуючи політичний, економічний та культурний розквіт білоруських земель у XVI столітті з поширенням реформаційного руху. Він описує тодішній розвиток писемности та освіти, піднесення кириличного книгодрукування, розквіт церковного та світського зодчества, збільшення числа білоруських міст (від 48 до 382), а також пише про традицію віротерпимости, завдяки якій Велике князівство Литовське уславилося в Европі як «притулок єретиків».

Але з початком Контрреформації релігійна толерантність Золотої Доби змінилася взаємною нетерпимістю, так що, приміром, на Порчавському коронному сеймі (1548) шляхтичі євангельської віри навіть ухвалили вигнати за межі держави інших протестантів – антитринітаріїв, остерігаючись небезпечних соціяльних наслідків їхнього вчення.

Ігар Бортнік доводить, що протестантські теологи не менше за католицьких ієрархів прагнули використати світську владу для викорінювання «фальшивих культів». Якими арґументами протестантські теологи намагалися переконати володарів, видно з документів, що їх дослідив Брюс Андерсон – листів-присвят Жана Кальвіна королю Польщі та великому князю литовському Жиґімонту II Авґусту (1549) і великому канцлеру Великого князівства Литовського Мікалаю Радзівілу Чорному (1560).

Але Контрреформація, наголошує Андрей Катлярчук, примусила протестантів змінити своє ставлення до інших конфесій, насамперед – до православ’я («Руські протестанти Великого князівства Литовського та їхнє ставлення до православ’я, 1569–1767»). Тож 1599 року у Вільні було утворено конфедерацію протестантів і православних для взаємної оборони «від зазіхань католицького кліру».

Найдраматичнішим періодом 600-річної історії білоруського протестантизму стала друга половина XX століття. Тацяна Касатая («Євангельські християни-баптисти у БРСР у 1944 – початку 1950-х рр.») наводить приклади арештів та ув’язнення керівників і членів громад за «зв’язок із бандами», «антирадянську діяльність» і «підбурювання проти колективізації». Натомість Наталля Балтрушевіч («Основні напрямки та форми діяльности протестантів у повоєнній БРСР (1944–1985)») нагадує про жорстке переслідування радянською владою «сектантів» – п’ятидесятників та адвентистів, які відправляли богослужіння нелеґально та відмовлялися служити в армії.

Номер символічно завершує білоруський переклад анонімного латиномовного трактату «Оборона проти тиранів» (1579), приписуваного лідерам французьких гуґенотів Філіпові Ду Плєсі-Марне та Убертові Лянґе. Твір розгортається як розлогі відповіді на запитання, актуальні і для нинішніх мешканців Східної Европи:

Чи законно протистояти володареві, який порушує Божий Закон і гнобить і нищить країну?

До якої межі можна йти у цьому протистоянні?

Чи можуть і чи мусять володарі сусідніх держав допомагати підданим тирана, якщо той пригноблює їх?

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій