Бабете Квінкерт, Фелікс Акерман, Аляксандар Піліч.... ARCHE. 2010, № 7–8. Тэрор і прапаганда ў акупаванай Беларусі

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
89 переглядів

Тематичний випуск «Терор і пропаґанда в окупованій Білорусі» логічно продовжує раніше, травневе число «ARCHE» (воно мало назву «Як Гітлер міг перемогти»), де було розглянуто військовий бік окупації Білорусі нацистською Німеччиною.

Фелікс Акерман, слідом за Бабете Квінкерт, доводить узаємодоповнюваність терору та пропаґанди у білоруській політиці Німеччини: метою нацистської пропаґанди було не лише домогтися лояльности білорусів до окупаційної влади, а й залучити їх до здійснення терору проти євреїв та інших «расово неповноцінних груп».

Аляксандар Піліч аналізує міт про «“Нову Европу” у націонал-соціялістичній пропаґанді» як про одиноку економічну та культурну альтернативу капіталізмові та комунізмові; у ній Білорусь, як і Україна, мала стати життєвим простором для германської раси, житницею та джерелом робочої сили. Тереза Фогт («Від “народу-помічника” до “недолюдків”») досліджує суперечливе ставлення націонал-соціялістів до білорусів як до культурно відсталого, незаможного, молодого селянського народу, корисного панівній німецькій нації, і водночас – як до «недолюдків».

Про терор у Білорусі, Голокост і опір єврейського підпілля нацистам пишуть Александр Фридман («Переслідування та знищення євреїв у Білорусі влітку 1941 р.»), Єгуда Бауер («Єврейські Барановичі під час Голокосту») та Шлома Клес («Юденрат барановичівського ґета, 1941–1942»). Вольф Рубінчик («Не кидайте зайвих каменів у Михаїла Савицького») нагадує, за висловом Ханни Арент, про «найпохмурішу сторінку в усій похмурій історії» Голокосту: випадки співпраці євреїв із нацистами.

Вольга Голета розповідає про досліди нацистів над психічно хворими задля винайдення способів «гуманізації» масових страт і про наступне масове знищення цих людей («“Lebensunwertes Leben”: доля пацієнтів психіятричних клінік Білорусі у 1941–1943 рр.»). Ще один різновид терору – примусове вивезення на працю до Німеччини – досліджує Бабете Квінкерт («“Вербування остарбайтерів” у Генеральній окрузі Білорусь: терор і пропаґанда»).

Досить добре уявлення про те, як окупаційна влада розуміла мету і зміст своєї політики в Білорусі, дають «Стенограма наради найвищого керівництва Генеральної округи Білорусь (Мінськ, 8–10 квітня 1943 р.)» і три документи про стосунки генерального комісара Білорусі Вільгельма Кубе із керівництвом Служби безпеки (публікація Гельмута Гайбера).

Підсумовує число рецензія Фелікса Акермана на книжку Александера Бракеля про події Другої світової війни на території Білорусі як подвійну – совєтську та нацистську – окупацію та про совєтський і нацистський терор як різні етапи єдиного процесу ескалації насильства.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій