Пьотра Рудковський, Ганна Гарачка, Анджей Пачобут.... ARCHE. 2010, № 4 (91)

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
100 переглядів

«Варшавське» число білоруського журналу «ARCHE» відкривається розділом «Катинь-2010» – про квітневу катастрофу літака президента Польщі неподалік Смоленська. Не переймаючись цілком доречним тут питанням «Cui bono?», автори статтей зосереджуються на «щирості слів і жестів співчуття» російських керівників (Пьотра Рудковський), на особистості Лєха Качинського, національній жалобі та міжнародному розголосі трагедії (Ганна Гарачка) та на поведінці президента Лукашенка, який «поклав на небіжчика Качинського відповідальність за смерть людей» на борту президентського літака (Анджей Пачобут).

Польська столиця, наголошує Мікола Хавстовіч («Варшава білоруська»), могла би позмагатися у своїй білоруськості з багатьма білоруськими містами. У 1794 та 1831 роках вихідці з білоруських земель обороняли Варшаву від російської армії, а в останній третині XIX століття білоруська громада у Варшаві істотно побільшала за рахунок колишніх учасників Січневого повстання (1863–1865).

Тодішню польську столицю змальовує Агата Тушинська («Росіяни у Варшаві»): пам’ятник «усмирителю Польши» Алєксандрові II; написи «Говорить по польски воспрещается»; костьоли, перебудованіна церкви; невігластво, брутальність і хабарництво російських чиновників; заохочення доносительства та антисемітизму; тотальна цензура, якій підлягали навіть написи на стрічках жалобних вінків; нарешті – російська школа з її намаганнями перетворити польських дітей на «істинних росіян». Варшав’яни відповідали на цей, за висловом авторки, «великий конвеєр денаціоналізації» бойкотом російських товарів, газет, книг, вистав і навіть вокзальних носильників, демонстративним звертанням до чиновників польською мовою та безжальним висміюванням окупантів. У тій Варшаві 1878–1879 років відбувається також дія роману Болєслава Пруса «Лялька» – в номері опубліковано перші десять його розділів.

Про Білорусь нагадують і півтора десятка варшавських вулиць, названих на честь відомих білорусів. Життя одного з них описує Мікалай Хмяльніцький («Варшавський відлюдник»): поет і письменник Адам Плуг (справжнє ім’я Антоній Пяткевіч) походив зі Слуцького повіту у Білорусі, вчителював на Поділлі, навчався у Київському університеті, заснував чоловічу гімназію у Житомирі, там і в Києві сидів у в’язницях за підтримку Січневого повстання, але свої романи написав у Варшаві. А Міраслав Янковяк пише про іншого відомого білоруса у польській столиці – мовознавця, літературознавця і фольклориста Явхіма Карського («Професор Явхім Карський – ректор Імператорського Варшавського університету»).

Нинішню «Польську Білорусь» досліджує Катажина Бартновська, зокрема, аналізуючи присутність сучасної білоруської літератури на видавничому ринку Польщі. Авторка пояснює стереотипами свідомости читачів і видавців той факт, що вірші та проза Андрея Хадановіча, Марийки Мартисевіч або Уладзімера Арлова у Польщі відомі значно менше, ніж твори Юрія Андруховича, Наталки Сняданко чи Тараса Прохаська.

Про теперішню «Білорусь у Варшаві» розповідає і Радаслав Калета: сьогодні у польській столиці працюють єдиний у світі білорусомовний телеканал і дві білорусомовні радіостанції, за програмою уряду Польщі (імені Кастуся Каліновського) навчаються студенти, відраховані з білоруських вишів за політичну неблагонадійність, а у костьолах отців домініканців і капуцинів і у василіянському греко-католицькому храмі правлять службу білоруською мовою. Нарешті, від 2006 року ініціатива «Вільна Білорусь» щороку проводить у Варшаві кампанію «Солідарні з Білоруссю» – відповідник фестивалю «Білоруська весна» у Києві, Львові та інших містах України.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій