Андрей Динько, Валєрка Булгаков, Славамір Адамович. ARCHE, 2002, № 1, 2

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
51 переглядів

Редакція «ARCHE» оголосила про зміни в концепції журналу. Він залишився мало не єдиним у Білорусі справді інтелектуальним часописом білоруською мовою, тож відтепер буде «трибуною для всіх»: без огляду на естетичні розходження та поколіннєву різницю. Видавці також відмовилися від спеціяльних випусків «ARCHE-Скарына».

2002, № 1

У першому цьогорічному числі «ARCHE» директор часопису Андрей Динько обговорює з Анатолем Кудравцом проблеми функціонування масової культури у сучасній Білорусі, а також перспективи білоруського націоналізму. Головний редактор часопису Валєрка Булгаков з’ясовує причини «Загибелі “білоруських письменників”» як професії і вбачає їх у необхідності для сучасного літератора вибирати між функцією провідника ідей лукашизму в масах та долею опозиціонера. Відомий поет і перший політичний в’язень Республіки Білорусь Славамір Адамович розповідає у своєму «Американському щоденнику» про те, як він заробив в Америці 10 тисяч доларів. Уладзімер Арлов у стилістично віртуозному, композиційно ускладненому і просто веселому оповіданні «Маша і ведмеді» здійснює деконструкцію відомої російської казки та низки радянських мітів. Сяргей Запрудзький аналізує мовну політику у постколоніяльній Білорусі, Ігар Ляльков досліджує історію білоруських біло-червоно-білого прапора і герба «Пагоня» та наслідки «відкочування» у розвитку Білорусі останніх років. Іван Міцін описує враження, які справили на нього «Східноевропейські столиці»: Київ, Менск, Варшава, Краків. У номері також опубліковано переклад розділу з виданої «Критикою» книги Миколи Рябчука «Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”».

2002, № 2

Другий номер журналу «ARCHE» присвячено темі «Наші діти». Політики, митці, письменники, журналісти згадують власне, переважно сільське, дитинство. Серед художньої прози вирізняється семисторінкове оповідання Еви Вежнавець – насамперед незвичайною поставою щодо дитинства, виявленою вже у самій назві: «Не варто озиратися». Адам Гльобус публікує присвячені доньці уривки зі свого щоденника.

Композиційним центром номера виглядає перший білоруський переклад книги Люїса Керола «Аліса у країні див», що його зробив Максим Щур. Публікацію супроводжують коментарі Юрася Пацюпи.

У номері надруковано вірші Сергія Жадана у перекладі Андрея Хадановича з післямовою Юрія Андруховича, а також перекладену з «Критики» статтю Франка Сисина «(Не)очікувані українці».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Квітень 2019
Число присвячено пам’яті російського історика, правозахисника і громадського діяча, голови...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...

Розділи рецензій