Вадзім Кароль, Валянцін Мазець, Таццяна Маржала.... ARCHE

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
251 переглядів

2011, № 10 (109) 1950-ыя гады ў Беларусі: ад сталінізму да застою

«Хрущовська відлига» (1953–1964), сказано в редакційній передмові, означала для Білорусі, як і для всього СРСР, припинення масового терору, звільнення в’язнів, певну лібералізацію тоталітарного режиму та загальне полегшення життя людей, але водночас і посилення радянізації суспільства.

«Відлига» розпочалася смертю Сталіна, яка, пише Вадзім Кароль («Радість і горе: смерть Сталіна для мешканців БРСР»), припала на апогей культу особи диктатора і тому більшістю населення сприймалась як справжня трагедія та «кошмарний сон». Спогади очевидців у записі Ірини Кашталян («Ой, більше ніж мати втратити…») відтворюють тодішню розгубленість багатьох білорусів: «це ж без нього життя на землі скінчиться», «кінець світу, що тепер буде», «нас розіб’ють американці чи хто там, німці». І лише деякі люди раділи – як ті п’ятеро студентів університету у Мінську, що на звістку про смерть Сталіна одноголосно закричали: «Ура!».

Але смерть Сталіна, зауважує Валянцін Мазець, не змінила «Тенденцій державної національної політики у БРСР у 1950-х роках». Влада і надалі переслідувала «безідейні» твори та «національні ухили» у літературі, обмежувала використання білоруської мови у суспільстві, постійно зменшувала кількість білоруських шкіл, а історії Білорусі як навчального предмету не існувало взагалі. Русифікація освіти, нагадує Таццяна Маржала («Розвиток шкільної освіти у БРСР під впливом партійно-державної політики 1950-х рр.»), значно посилилась із прискоренням комуністичного будівництва – недарма ж саме у Мінську керівник СРСР Нікіта Хрущов промовив 1959 року знамениті слова: «Чим скоріше ми всі заговоримо російською мовою, тим скоріше побудуємо комунізм».

Викликані «відлигою» політичні зміни, наголошує Зміцер Кривашей («Будні “літературних працівників”»), додали роботи цензорам: вони мусили одночасно перешкоджати поширенню «шкідливих» ідей і відмостей та реґулярно оновлювати секретні переліки «небажаних», «застарілих» і «ворожих» творів. Приміром, лише впродовж 1953 року і тільки у Пінській області БРСР цензори вилучили з бібліотек і маґазинів понад 26 тисяч книг, 278 грамплатівок і 2255 портретів Лаврентія Берії.

«Відлига» дещо послабила кріпацький статус колгоспників, проте вони, зазначає Віктар Бєлазаровіч («На переломі: білоруське село наприкінці 1940-х – у 1950-х роках») ідалізалишалися невільними: навіть поїхати навчатися можна було тільки з дозволу голови колгоспу. А у другій половині 1950-х років влада розпочала боротьбу із присадибними ділянками колгоспників на тій підставі, що комуністичне будівництво, мовляв, несумісне з приватним господарюванням на землі.

Під час «відлиги», розповідає Райк Айнакс («Радянська релігійна політика та народна релігійність у Білорусі у 1953–1964 роках»), влада під гаслом боротьби із «релігійними пережитками» переслідувала духівництво та вірян, особливо в Західній Білорусі. Попри це, підсумовує Святлана Сілава («Православна церква у БРСР під час “хрущовської відлиги”»), віру знищити не вдалося.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжку написано в руслі повернення сходу України до українського історичного наративу, що в останні...

Розділи рецензій