Тарас Мельничук, Ліна Костенко, Юрій Андрухович та ін. Антологія української поезії ХХ століття

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
948 переглядів

Київ: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2016.

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» в серії «Українська поетична антологія» вже видавало добірки вибраного Тараса Мельничука, Ліни Костенко, Юрія Андруховича та інших авторів. Цього разу увазі читачів представлено, без перебільшення, цілий океан української поезії. Як пише упорядник антології Іван Малкович, «книжка вийшла досить обсягова, хоча її й довелося обмежити хронологічним цензом – сюди увійшли вірші поетів, народжених до 1950 року».

У першій частині антології представлено твори 36 авторів, від Павла Тичини до Олега Лишеги. До другої, що є добіркою окремих віршів, увійшли тексти 57 авторів. Як зазначає упорядник, вона виникла радше спонтанно і є своєрідним наведенням світла – спробою зацікавити читачів тим чи тим, можливо, раніше невідкритим поетом.

Дискусійним є питання відбору поетів і творів. Звісно, якщо головна мета антології – «закохати молодого читача в українську поезію», то, вочевидь, упорядник не може керуватися лише раціональним, «академічним» принципом. І те, що Малкович пропонує аж 71 вірш начебто «прорадянського» поета Павла Тичини, радше підтверджує добрий смак упорядника, а також засвідчує (й укріплює) зміну образу цього поета в свідомості не лише літературних критиків і письменників, але й тих, кого зараховують до звичайних читачів. Таким же цілком виправданим і закономірним здається розлоге представлення творчости Богдана-Ігоря Антонича. Іншою вагомою перевагою свободи упорядника стає повернення імен поетів менш знаних, як-от Юрія Дарагана, Олекси Стефановича, Мирослава Кушніра та інших.

Утім, ця своєрідна неакадемічність антології мимоволі бентежить. Адже вірші, які «промовляють» до упорядника, не завжди є саме тими поезіями, що становлять осердя творчости того чи того автора. «Антологія української поезії» формує канон і претендує на це, незалежно від того, є вона академічним виданням чи ні, і чи упорядник ставив собі таку мету. Ба більше, відсутність чітко сформованої концепції відбивається на розхристаній структурі видання. Справді, критерій «мені подобається» або «до мене промовляє» не може бути єдиним і головним для творення повноцінної антології, бо чи не чесніше в такому випадку назвати книжку «Улюблені вірші», а не власне «Антологія»?

Впевнена, що це видання не лише закохуватиме в поезію, але й формуватиме уявлення про все наше поетичне ХХ сторіччя, що значно збільшує рівень відповідальности. Саме тому заувага упорядника щодо можливих майбутніх перевидань дає надію, що недоліки буде допрацьовано. У виданні трапляються похибки датування в окремих біографіях (наприклад, неправильно вказано дату виходу збірки Олега Лишеги «Снігові і вогню»). Суперечливим є представлення постатей самих поетів, маю на увазі твердження про те, що Олег Лишега «за поетичною стилістикою наближений до Київської школи», адже поетика автора далека від метафоричности, притаманної представникам групи. Доволі дивно й двозначно звучить пасаж про «урбаністичність» Ліни Костенко, яка «дивиться на світ очима міської людини, і цей напрям зору збігається з поглядами більшости читачів, які й не помітили, що вже на дві третини стали урбаністичною нацією».

Оформлення книжки справді зразкове: «біблійний», як його називає Іван Малкович, «тонко-легкий» папір, якісний друк, вдало підібрані світлини для портретів. Окрім того, саме фізична легкість «Антології» дає можливість усюди брати її з собою.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Серпень 2018
Це книжка про «перебудову» української літератури: наприкінці 1980-х, коли головною темою і змістом...
Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...

Розділи рецензій