День Смерті Пані День. Американська поезія 50–60-х років у перекладах Юрія Андруховича

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
495 переглядів

Харків: Фоліо, 2006. Beat. Антология поэзии битников. Москва: Ультра.культура, 2004.

Це різні книжки про одну культуру. Це різні інтерпретації, мало не протилежні підходи: індивідуалістський і колективістський; це надто відмінний формат: такі книжки ризиковано порівнювати, але чом би й ні, якщо є привід і – спокуса?

Антологія «День Смерти Пані День» мала з’явитися ще 2004 року: Андрухович про це натякав на котрійсь презентації «Пісень для мертвого півня», але так – імовірно, з комерційних причин – не сталося. Тож два роки ходили чутки: «Андрухович переклав бітників». Та й тепер «День Смерти» часто сприймають за цими двома дуже недоречними стереотипами: як чергову Андруховичеву книжку та як переклади бітників – і нікого іншого. Але ця потужна антологія варта глибшої інтерпретації. Сумно тільки, що книжці звідусіль нав’язано саме поверхневість: навіть у коротенькій видавничій анотації Андруховича названо «автором цієї антології».

«Beat», на відміну від «Дня Смерти...», на еґоцентризм не страждає: перекладачів тут аж 17. Великою чеснотою видання є його двомовність: разом із перекладами подано й ориґінали. 750-сторінкова антологія вміщує вірші не лише п’ятнадцяти найвидатніших бітників, чиї прізвища винесено на обкладинку, але й молодшого покоління beat, статті, маніфести, мемуари тощо.

У «Дні Смерти...» Андрухович бере на себе роль містка між двома культурами – «їхньою» та «нашою», і це дуже помітно з досить розлогого вступного есею. Натомість у «Beat» роль перекладача абсолютно розмито, тому цінність перекладу поступається цінності ориґіналу, провокуючи читати саме англійський текст.

Стовпами «Дня Смерти Пані День» є, як зазначає перекладач, твори бітника Алена Ґінзберґа та засновника Нью-Йоркської школи поетів, не-бітника Френка О’Гари. Ґінзберґова поезія має обличчя протесту й опору: політичного, сексуального, релігійного. Це розкуті верлібри з довжезними рядками, переповнені особистим досвідом подій і емоцій, насичені іменами й топосами. Вірші О’Гари, написані у стилі «персоналізм», що його він сам і вигадав (про нього можна прочитати в одному з додатків, уміщених у виданні), є максимально відвертими та шокуюче безвідповідальними. Розмовний стиль, властивий, до речі, чи не всім поетам антології, в нього хитро переплетений із іншомовними вставками, абстрактними образами, сповідальністю і самовихвалянням. Вірші семи інших поетів антології – бітників (Лоренса Ферлінґеті, Ґері Снайдера, Ґреґорі Корсо), представників Нью-Йоркської школи (Кенета Кока, Джона Ешбері) та школи поетів «Блек Маунтен» (Роберта Данкена, Роберта Крілі), – так само особливі й сильні й не дають підстав сумніватися в тому, що американська поезія 1950–1960-х була визначним явищем світової літератури.

Попри все, «День Смерти Пані День» і «Beat» не є конкурентними антологіями, а радше доповнюють одна одну, створюючи панорамну картину тогочасної американської поезії. Тому доречною буде порада не вибирати між ними, а придбати обидві.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова,...

Розділи рецензій