Джим Моррісон. Американська молитва

Листопад 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
368 переглядів

Переклад з англійської Мірека Боднара
Івано-Франківськ: П’яний корабель, 2016.

Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова, ані примітки. Видавці керуються підходом, за яким говорити мають самі тексти і структура видання. Функцію додаткових матеріялів виконують «Автоінтерв’ю», драматично-сценарний «Автостопник» та прозові «Видіння любові і смерті» самого Морисона. Два автоепіграфи до розділів виконують роль приміток, і їх цілком досить. Епіграф до «Віршів із записників» говорить: «За допомогою цих образів мені треба доповнити свою власну реальність», а епіграф до «Полудневої плівки» — «Ми мусимо зв’язати докупи всі ці відчайдушні враження». Проте від власного лаконічного коментаря видавці не втрималися, назвавши Джима Морисона в короткій анотації візіонером і містиком, а його поезію — справжньою поезією, «тою, що нічого не стверджує».

Україномовну «Американську молитву» вирізняє цілісність концепції видання, яка базується на униканні надмірности, окрім тієї, якою позначено тексти Морисона. Джим Морисон в «Американській молитві» постає передусім як поет, а не культова постать рок-культури 1960‑х. Тут ідеться не про тексти до пісень, а про вірші у їхній первинній силі і безсиллі.

На цілісність працюють й ілюстрації Кірілла Кіріллова, які містять безліч дрібних деталей, співмірну з надміром образів, їхніх фраґментів, натяків у текстах. Важливим є і вільний, білий простір поруч із найкоротшими текстами.

Книжку відкривають «Боги» і завершує «Паризький щоденник», у ній є відомі «Святкування на честь Ящірки», «Тихий парад», «Віледжські читання» і неймовірні у своїй незавершеній завершеності «Вірші із записників».

Логіка розташування віршів та ілюстрацій скидається на гойдалку: від образу до образу, від перспективи до перспективи, від ландшафту до ландшафту, від наснаги до відчаю. Саме прозові початок і фінал, напівпрозорі у натяках та, можливо, надмірній інтертекстуальності також підкреслюють ефект гойдалки. Є спокуса уявити «Американську молитву» як мандрівку, подорож, блукання, помножені на шалене бажання не заблукати.

Згадки про американську ніч тут неуникні. Вони є своєрідними точками опори, тож «Американська молитва» могла б запросто перетворитися на «Колискову» або на «Американську ніч». У цих віршах не просто багато Америки, вони багаті на Америку або — «Ламерику». Окрема тема — осягнення образів, що повторюються і до яких Морисон повертається з радістю або стражданням. Такими є пустеля, море, око, ніч, убивця. Важливими є коливання між Я і Ти та Я і Ми. Кінематографічна і театральна атмосфера у віршах працюють на пошук магії. Вона ж може проявлятися там, де посередники і медіюми старих часів розгублено застигають перед своєю ж могутністю.

І тут варто згадати про виваженість фраз, із яких будує переклади Мірек Боднар. Тут знову йдеться про посередництво, і перекладач ніби усвідомлює свою неоднозначну роль такого посередника. І ще раз проступає присутність не побожности, а поваги до англомовного тексту.

Способи бачення в поезіях Морисона дуже різні. Він випробовує їх на собі й підглядає за іншими людьми, а також за тваринами, більш чи менш вправними в цьому «перемиканні каналів» бачення. Морисон постає як поет часів, коли світи фотографії, кіна, театру, телебачення, книжки, письма вперше зіткнулися, а необхідність посередників між людиною і світом стала така ж очевидна, як і їх нав’язлива надлишковість. Мабуть, тому він спочатку говорить, що «ідея бачення втекла», а потім додає: «Украдімо око, що спостерігає за всіма нами».

Концепція українського видання, гра з мітологічними деталями в ілюстраціях та білими просторами сторінок перетворює книжку ледь не на збірку магічних казок або стенограму візій, часом страшних, а часом аж таких ліричних, що за ними можна вивчати специфіку ліричного загалом. Власне, натяк на поета-містика, зроблений в анотації, підтверджено. Так само, як і натяк на зв’язок між магією в найширшому розумінні та поезією і самоідентифікацією (або її запереченням).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Квітень 2018
Один із головних концептів львівської історії та львівського тексту – його «мультикультурність»,...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Твір Данте, переконує Нембрині, не варто сприймати як розповідь про потойбічний світ. Це книжка про...

Розділи рецензій