Дмитро Ващук. «Абыхмо дєръжали ихъ подде права ихъ ємъли» Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XIV–XVI ст.

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
181 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2009.

Монографію Дмитра Ващука присвячено малодослідженому в українській історіографії періодові: XV–XVI століттям, часу перебування більшости українських земель у складі Великого Литовського князівства – держави, яка була складним конґломератом окремих земель із неоднотипними у достатутову епоху відносинами з центром. Задля того, щоби зреконструювати правові відносини великокнязівської влади із місцевим населенням, історик дослідив уставні земські грамоти або обласні привілеї Київщини та Волині (щодо інших реґіонів України інформацію поки що не виявлено), з’ясував їх історію та походження й відновив зміст протографів, бо ориґінальні документи не збереглися й відомі нам лише за пізнішими підтвердженнями литовських правителів. Велику роботу пророблено в опрацюванні численних документів Литовської метрики та ориґінальних актів, збережених в архівосховищах Росії, Литви, Польщі та України.

На основі документів про судові вироки, а також договорів-трансакцій Ващук показує, як на практиці норми уставних земських грамот функціонували у повсякденному житті населення Київщини та Волині до часу введення у дію норм Першого Литовського Статуту (1529 р.). У книжці докладно розглянуто організацію та функціонування судової системи, майнові та цивільні правовідносини, сімейне право, правові аспекти системи оподаткування та повинностей, правове реґулювання економічних відносин, розвиток соціяльних відносин тощо.

Цілком свідомо автор піддав критичному аналізові традиційне уявлення про роль «старини» як реґулятора внутрішньополітичних стосунків у Великому Литовському князівстві. Адже в око впадає невідповідність хрестоматійного постулату «старини не рухаємо, а новин не вводимо» історичним реаліям: у державі відбувався процес реформ, що також відобразилося на змісті уставних грамот, які начебто мали ґарантувати збереження традицій звичаєвого права. Аналіз джерел правового характеру, на думку Дмитра Ващука, засвідчив, що непорушність «старини» не відповідала реаліям литовської політики щодо дотримання місцевих законодавчих традицій. Водночас розглянуті істориком економічні джерела, зокрема акти купівлі-продажу нерухомости, засвідчили, що шляхта Великого Литовського князівства активно використовувала у повсякденній практиці вигідні «новини»: наприклад, Другий Литовський Статут (1566) зняв обмеження продажу шляхетських маєтностей. Цей висновок підтверджують також результати авторового порівняльного аналізу норм уставних грамот із положеннями «Руської правди». Зокрема, безпосередній її вплив помітно лише в окремих випадках цивільних та кримінальних правовідносин.

У додатках до монографії автор опублікував тексти підтвердних привілеїв литовських правителів Александра Яґелончика та Сиґізмунда І Старого Волинській та Київській землям – згідно з сучасними правилами археографії, проставивши в тексті документів нумерацію кожного артикулу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій