Мирон Аронофф, Пітер Салінс, Алєксандр Камєнський... AB IMPERIO, 2006, № 4

Квітень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
213 переглядів

Останнє минулорічне число квартальника, темою якого є «Буква закону: інституціоналізація приналежности до політії», відкриває автобіографічний нарис Мирона Ароноффа, в якому простежено розвиток політичної антропології за останні десятиліття XX – на початку XXI століття. Інтерв’ю з Пітером Салінсом присвячене різним підходам до вивчення націотворення і групових ідентичностей в Европі XVII–XIX століть, специфіці функціонування понять «підданство» і «громадянство» в державах Старого режиму, а також взаємозв’язкам антропології та історичної науки у другій половині XX століття.

Алєксандр Камєнський ставить собі за мету позначити деякі дослідницькі проблеми, пов’язані з вивченням «підданства», «лояльности» і «патріотизму» в Російській імперії XVIII століття, а також пропонує власні підходи до їх можливого розв’язання. Автор доходить висновку, що в Московській державі відокремлення поняття «держава» від особи монарха відбувається на межі XVII–XVIII століть – саме тоді починає утверджуватися ідея приорітетности служіння батьківщині, а не цареві.

Стаття Наталі Яковенко про ідентичність руського шляхтича XVII століття Йоакима Єрлича є переробленим варіянтом тексту зі збірника пам’яті Валерії Нічик, що його видала «Критика». Алсу Бікташева на прикладі ревізії Казанської губернії 1819–1820 років аналізує ефективність сенатських ревізій першої чверти XIX століття. Авторка доходить висновку, що мети імператора Алєксандра I – за допомогою ревізій досягти єднання верховної влади і суспільства – досягнуто не було. Місцеве суспільство виявилося самостійною силою, інтереси якої не завжди збігалися з інтересами петербурзької влади.

Ольґа Майорова простежує зміни у моделях національного самоусвідомлення російських інтелектуалів у період Кримської війни та в перші роки після її завершення. На думку авторки, до початку Кримської війни серед російських інтелектуалів домінувало романтичне розуміння нації як своєрідного «колективного індивіда», який існує від прадавніх часів і розвивається незалежно від волі окремих людей. А вже у другій половині 1850-х років деякі російські інтелектуали формулюють нове конструктивістське розуміння природи російської нації як спільноти у розвитку, доля якої залежить не лише від особливостей національного характеру російського народу, а також від цілеспрямованої діяльности окремих громадян і соціяльних груп.

Міхаіл Долбілов міркує над спробами масового навернення католиків Віленського генерал-губернаторства на православ’я у 1860-х роках, зосереджуючись насамперед на аналізі мотивації представників місцевої російської бюрократії та православних ієрархів, що організували ці кампанії. Джеймс Кенеді і Ліліана Риґа простежують діяльність групи американських інтелектуалів «The Inquiry», яка 1918 року визначала американську позицію у питанні післявоєнного устрою Центрально-Східної Европи.

Бено Ґамерль, розглядаючи різні аспекти правового реґулювання питань «підданства» і «громадянства» у Британській імперії та Австро-Угорщині наприкінці XIX – на початку XX століття, пропонує власну типологію різних форм підданства і громадянства в імперському контексті. Угорщину, вважає дослідник, треба зарахувати до націоналізаторського типу через тенденцію прив’язувати громадянство до етнічної приналежности; австрійська частина імперії має ознаки етатистського типу, бо там приналежність до спільноти громадян ґрунтувалася насамперед на територіяльному принципі; натомість Британія належала до імперіялістичного типу, адже в імперії проводився дискримінаційний розподіл всередині спільноти підданців і привілеї мали тільки окремі групи.

Ернест Гийдел статтею «Про “українофільство” Георгія Вернадського, або варіяції на тему національних і державних лояльностей» долучається до дискусії про специфіку застосування та семантичне навантаження термінів «українофільство» і «русофільство» на українських землях другої половини XIX – початку XX століть. Його розвідку доповнює публікація двох статтей, тексту лекції і двох листів Георгія /Ґеорґія Вернадського, що стосуються українського питання.

Основну частину числа завершує стаття Ребеки Чемберлен-Креанґа, присвячена специфіці відчуття «громадянства» у невизнаній «Придністровській Молдавській республіці».

У рецензійній рубриці варто відзначити тексти Ніколая Цимбаєва про нову німецькомовну монографію Фритьофа Беньяміна Шенка, присвячену мітові Алєксандра Невського в російській культурі упродовж 1263–2000 років; харківської дослідниці Вікторії Суковатої про «Реконструкцію націй» Тимоті Снайдера; Александра Гронського про синтетичну модерну історію Білорусі Явгена Мірановіча і Максима Кирчанова про німецькомовну монографію Каролін Мілов про українське питання в европейській дипломатії 1917–1923 років.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Червень 2017
Представлені в збірнику дослідження стосуються історичної політики, здійснюваної в країнах...
Ростислав Загорулько ・ Березень 2017
Число присвячено проблемі тероризму. Його причини, витоки та прояви розглянуто у вступній...

Розділи рецензій