Мирослав Грох, Єлєна Ґапова, Марк Бейсинґер.... Ab Imperio. 2005, №3

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
95 переглядів

Це число казанського квартальника присвячено виникненню «національної мови» в імперському суспільстві. Миттєвої зміни однієї мови на іншу таке виникнення не спричиняє, тож автори мають нагоду зосередитися на питаннях диференціяції національної та імперської мови, а також їх співіснування в різних реґістрах.

Мирослав Грох на прикладі чеської мови пише про національну мову як знаряддя соціяльної інтеґрації та політичної боротьби. Єлєна Вішлєнкова виявляє візуальну мову самоопису «російськости» на матеріялі російських карикатур, лубкової творчости й академічного образотворчого мистецтва доби наполеонівських війн; дослідниця вважає, що в першій третині ХІХ століття існувало принаймні три візуальні образи «росіянина» (етнографічний, народницький, слов’янський), і жоден не був панівним. У статті Єлєни Ґапової, яка міркує про «політичну економію» «національної мови» в Білорусі, відчутно певні обертони неакадемічного характеру: аналіз соціяльного контексту існування білоруської мови з кінця 1980-х років до сьогодення мало не обертається резонерством із приводу майже остаточного припинення того існування.

На думку Марка Бейсинґера, СРСР був першим, але зовсім не останнім прикладом нового типу імперії, що заперечує свою імперську сутність. Крім того, цей американський дослідник міркує, звертаючися до раніших публікацій «Ab Imperio», про значення мови в сучасних дебатах про роль і сутність імперії. Кімітака Мацузато, Ян Кусбер та Вільям Розенберґ коментують результати VII Міжнародного конґресу славістів.

Істотну частину публікацій представляє жанр умовно біографічний. Співредактор часопису Сєрґей Ґлєбов пише про одного з засновників евразійства географа Петра Савіцького; Вілард Сандерленд повертає із забуття постать героя Першої світової війни та ватажка антибільшовицького руху барона Унґерна, а Лорі Коен оповідає про Берту й Артура фон Зутнер – збіднілих австрійських аристократів, для яких перебування на Кавказі в 1876–1885 роках відкрило нові професійні та соціяльні можливості.

Міхаель Кемпер описує намагання російської влади побороти вплив ісламського духівництва в Дагестані за допомогою відродження звичаєвого права на противагу шаріятові; Саймон Рабіновіч аналізує вплив політичних ідей кінця ХІХ століття на становлення єврейської етнографії в Російській імперії; Алєксандр Каплуновський порушує тему соціяльної еволюції та самосвідомости окремого суспільного стану – прикажчиків (за новочасною термінологією – найманих працівників промисловости й торгівлі).

Публікацію щоденників і листів адвоката Алєксєя Ґольденвейзера, який, виеміґрувавши з Росії 1921 року, мешкав у Німеччині й у Сполучених Штатах, супроводжують біографічні нотатки Али Зейде, для якої Ґолденвейзер є типовим представником імперської ідентичности – багаторівневої та множинної. Дотепна розвідка Єлєни Ґріґор’євої демонструє збереження радянських мнемонічних практик у середовищі пострадянського візуального постфольклору. Оксана Клімкова окреслює нові напрямки досліджень радянської репресивної системи ҐУЛАҐ з антропологічної перспективи. Серед понад двох десятків рецензій на наукові збірники та монографії є відгуки на два українські видання: випущений у видавництві «Критика» збірник статтей Зенона Когута «Коріння ідентичности» (2005) та книжку Мирослава Шкандрія «В обіймах імперії» (Київ, 2004).

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Листопад 2016
Черговий том «Запісаў» є найбільшим за обсягом випуском альманаху в його історії, що сягає майже...
Богдан Завітій ・ Вересень 2016
В історії Білорусі «довге XIX століття» збігається з часовими рамками, що їх визначив британський...

Розділи рецензій