Олександр Майборода, Віктор Даниленко, Володимир Головко.... 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави

Березень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
216 переглядів

Київ: Ніка-центр, 2016.

Автори монографії, яку редактори означують радше як структурно й тематично згруповані нариси, відійшли від традиційного висвітлення лише політичного розвитку України, поклавши в основу викладу концепції трьох українських революцій, їхніх передумов, реалій та наслідків. Праця має сім розділів, а замість висновку підсумовано події 2014–2016 років.

Перший розділ розкриває теоретико-методологічні аспекти української державности як історичного феномену. Його автор Олександр Майборода (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України) пояснює еволюцію термінів «державність» і «держава» на прикладі України та зазначає, що слід розмежовувати ці поняття, аби уникнути політологічного абсурду, коли початками української держави називають стародавні суспільно-політичні процеси на території сучасної України, яким був властивий інститут державности. Щодо сьогодення, автор визначає українську націю як етноядерну, що «має підтвердити своїми діями легітимність національного самовизначення і об’єднати у процесі державотворення весь поліетнічний соціюм на засадах правової рівності і солідарності».

Другий розділ авторства Віктора Даниленка (Інститут історії України НАН України) розвінчує положення про потужний стартовий капітал та надсприятливі можливості відновлення незалежної держави у 1991 році, усталені в російській і на перших етапах незалежної української історіографії. За його аналізом, економіка та соціяльна сфера України у складі СРСР почала виснажуватися ще від кінця 1960-х років: до всесоюзної скарбниці віддавали значно більше коштів і продукції, ніж інвестували із всесоюзного бюджету в Україну. За такої політики суспільство ставало дедалі активнішим політично, масово зростав національно-культурний рух, що привело до готовности навіть ідеологічно строкатої Верховної ради УРСР проголосити незалежність України 24 серпня 1991 року.

Наступний розділ авторства Володимира Головка, Станіслава Кульчицького та Лариси Якубової (Інститут історії України НАН України) присвячено першому десятиліттю незалежности, влучно названому «держава шукає себе». Фахівці аналізують три блоки питань до часу першої української революції, яка отримала історіографічну назву Помаранчева революція (власне, це перша класична революція; упорядники монографії називають із обмовкою першу некласичну — Революцію на ґраніті 1990 року). Перший блок стосується проблем політичного будівництва держави: становлення та розвитку багатопартійної системи, еволюції гілок влади, запровадження посади президента України, діяльности перших урядів. Другий висвітлює проблеми пострадянської економіки, де в умовах розбудови держави тісно переплелися командні форми управління та зародження вільного ринку, який набув рис дикого капіталізму. Утім, повзучі реформи другої половини 1990-х років, на думку авторів, стали фундаментом зростання української економіки, що його обірвала світова економічна криза 2008 року. Суттю цих реформ стала кардинальна зміна соціяльно-економічних відносин, за яких дефіцит товарів переносився зі сфери відповідальности «партії та уряду» на працездатне населення. Нарешті, третій блок проливає світло на комплекс проблем модерного дискурсу політичної боротьби та культурного розвитку. Складність політичного та культурного розвитку України автори вбачають у недостатній увазі державних органів влади до етнічних меншин. Водночас свобода слова і творчости заклала процес бурхливого розвитку у сфері культури, освіті, науці, громадському житті.

Четвертий розділ «Помаранчева революція» написав Станіслав Кульчицький (Інститут історії України НАН України). В його основі — раніше опублікована однойменна монографія науковця. На основі статистичних даних та соціологічних опитувань автор проаналізував суспільний стан та електоральну специфіку під час виборчої президентської кампанії 2004 року. На його думку, революція стала об’єктивною реальністю, яка визріла в українському суспільстві. Український народ показав здатність реаґувати на масові виборчі фальсифікації і домігся від влади третього туру виборів, на яких не допустив підтасувань.

П’ятирічний хронологічний відтинок від Помаранчевої революції до 2010 року названо часом, коли «суспільство шукає себе». На думку авторів розділу Володимира Головка та Лариси Якубової, твердження, що Україна пройшла десятилітній цикл і 2014 року розпочала з місця, де зупинилася Помаранчева революція, є поверхневим і непереконливим. Адже зерна Помаранчевої революції повною мірою проросли в Революції Гідности. Істотні зміни відбулися і в економіці, яка, олігархічна за суттю, після короткого піднесення пішла на спад. Фінансово-промислові групи у цей період стали «молодшими партнерами» вищого чиновництва.

Володимир Головко (Інститут історії України НАН України) та Сергій Янішевський (Інститут стратегічних досліджень) є авторами розділу, присвяченого подіям Революції Гідности. Дослідники вказують на метаморфози, які відбулися під час перебування Віктора Януковича на посаді президента України: перші два з половиною роки праці на країну, а решту — на себе. Автори вводять у наукову площину терміни «Евромайдан», який вийшов із народу, та «Українська лютнева революція» на позначення політичних змін, які відбулися в Україні 20–23 лютого 2014 року: миттєве падіння режиму Януковича і початок нового етапу політичної історії України в межах нової конституційної моделі.

В останньому розділі «Збройна агресія Росії проти України» Володимир Головко та Лариса Якубова на науковому рівні обґрунтовують події на сході України і в Криму як військові дії та гібридну війну. Про анексію Криму та захоплення окремих районів Донецької і Луганської областей, що їх здійснила Російська Федерація, Януковичеві та його найближчому оточенню було відомо заздалегідь, утім, Янукович нічого не зробив, щоб запобігти трагедії, а пішов найлегшим шляхом — відмовився від підписання Угоди про асоціяцію з ЕС. Важливою тезою науковців стало визначення ролі суспільства у війні, яке спочатку замінило державний апарат і дало поштовх до націєтворчих практик.

Замість епілогу Володимир Головко та Сергій Янішевський описують події останніх років революції (2014–2016) і зазначають, що назва цих подій, як і хронологія, переглядатиметься і уточнюватиметься, а український феномен революції набуватиме масштабнішого характеру.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій