Кирило Ткаченко (ред.). 20 років капіталізму в Україні. Історія однієї ілюзії

Травень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
608 переглядів

Київ: Політична критика, 2015.

Тексти збірника зосереджено довкола пошуку відповіді на запитання: Чому капіталізм після краху комунізму, який претендував на статус єдиного раціонального способу організовувати економіку, в пострадянських країнах приносить лише розчарування? Цим розчаруванням, відчаєм і зневірою просякнуто спогади про минуле, сприйняття теперішнього і уявлення про майбутнє.

Коріння зневіри як «модусу буття» українського суспільства автори збірки шукають у соціяльно-економічних змінах, які породжували сподівання на покращення, але тільки увічнили «перехідний період» із його соціяльними, економічними і політичними патологіями. Книжка спонукає поміркувати над тезою: встановлення капіталістичних відносин позначилося на українському суспільстві більше, ніж розбудова національної держави чи розвиток демократичних інституцій. Тому збірник має на меті показати зв’язок існування незалежної України і проєкту реставрації капіталізму, а також підбити підсумки двадцятиріччя незалежности і зрозуміти, що суспільство втратило і що здобуло за двадцять років після краху комунізму.

У першому розділі, «Крах світлого майбутнього», увагу зосереджено на перших роках після розпаду СРСР. Відкриває розділ стаття Вадима Борисова і Саймона Кларка про один із наймасовіших протестів робітників у незалежній Україні — Донецький страйк 1993 року. Його змальовано з епіцентру подій: люди боролися чесно, перебували у страшній нервовій напрузі, але працедавці і політичні сили використали протест у власних інтересах. Причину поразки цього і подібних страйків автори вбачають у відсутності інституційних рамок, у яких робітники могли б доносити свої вимоги. Стаття Даніеля Валковіца аналізує зміни в уявленнях донецьких шахтарів про себе та своє місце в нових соціяльних умовах. Автор зауважує, що привілейоване становище шахтаря як «героя праці» зазнало ерозії в суспільстві з ринковою економікою, яке породило нового героя — «бізнесмена», підприємця. Статтю Девіда Лейна присвячено аналізу соціяльних передумов економічних і політичних змін. Автор звертає увагу на зміни в структурі пізньорадянського суспільства, прагнучи з’ясувати, чи вимогу радикальних ринкових реформ зумовлено модернізаційними тенденціями. Далі Лейн звертається до пострадянського періоду і з’ясовує втрати й здобутки різних суспільних верств від політичних перетворень після падіння СРСР.

Стаття Кирила Ткаченка, яка відкриває другий розділ, «Аспекти трансформації», є спробою визначити, кого можна вважати «переможцем» посткомуністичного перетворення. Автор зосередився на векторах суспільного розшарування, себто соціяльних процесах, тією мірою, якою вони спричиняються до формування і відтворення класового суспільства. У статті Ігоря Самохіна йдеться про втрату наукового потенціялу. Аналіз демонструє, що за двадцять років капіталізму українська наука не зазнала структурних реформ, але через брак коштів суттєво змінилася зсередини. Вона розвивається за власними законами, не координуючи зусилля зі світом, що збіднює її. Тетяна Журженко досліджує вплив процесу становлення капіталістичної економіки на систему соціяльного відтворення, форму сім’ї, репродуктивну поведінку та ґендерні відносини і крізь цю проблематику аналізує демографічну політику незалежної України з ракурсів націєтворення та реконфігурації національної ідентичности; класового розшарування і появи культури батьківства середнього класу; впливу демографічної політики на ґендерні ролі, соціяльний статус і репродуктивні права. У статті Якова Яковенка проаналізовано українську політику пам’яті, зокрема конструювання офіційної моделі інтерпретації Голодомору. Аналізуючи інструменталізацію історії в сучасній Україні, автор вказує на загальні вади української гуманітаристики, коли та виконує «державні замовлення». Денис Горбач у статті «Про три світи, змагання жертв і політекономію» критикує лівих, які зараховують Україну до країн «третього світу».

Останній розділ, «Перспективи», присвячено профспілковому рухові і протестам у пострадянській Україні. Міхай Варґа аналізує державну політику стримування робітничих протестів. Схема стримування передбачає контроль за організацією, офіційно зареєстрованою як профспілка. Роль цієї організації відіграє Федерація профспілок України, яка успадкувала структуру радянської профспілки. Стаття Дениса Горбача розглядає історію профспілкового руху в Україні від 1920-х років до сучасности. Автор демонструє прірву між правами робітників і трудовою реальністю в умовах капіталізму. Завершує розділ стаття Володимира Чемериса «Система та революція», у якій проаналізовано соціяльні процеси в Україні й визначено умови здійснення соціяльної революції. Автор використовує категорію «аутсайдери» для окреслення марґіналізованих соціяльних груп, зацікавлених у революційній зміні суспільства. Проведений аналіз демонструє, що в Україні існує запит на політичну силу, яка репрезентувала б інтереси «аутсайдерів» і забезпечувала представництво їхнього соціяльного руху. Це, як зауважує Чемерис, вказує на необхідність сформувати об’єднання, конфедерацію громадських організацій та профспілок, які організовують суспільні рухи задля спільних дій.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Volodimir Rapoport.
Volodimir Rapoport 11 червня 2016 року, 13:28

Дивно, адже у назві і анотації - про капіталізм в Україні, а статті про робітничий (шахтарський) рух
Так, шахтарі втратили у статусі (як і працівгники ВПК) бо їх статус за часів СРСР був штучним. І що?

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Грудень 2017
В Україні, вочевидь, склалася традиція: після згасання чергового революційного спалаху видавати...
Єгор Брайлян ・ Листопад 2017
Бестселер британського історика та журналіста Ніла Ферґюсона присвячено вирішенню одвічних питань:...

Розділи рецензій