Аксана Бязлепкіна. 100 слоў пра сучасную беларускую літаратуру

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
968 переглядів

Мінск: Лімарыус, 2012.

Дослідники вже узагальнювали інформацію про новітнє письменство Білорусі. Згадаймо бодай «Літературознавчий словник» (2009) Вячаслава Рагойші. Адресоване школярам, це видання, зокрема, рясніє згадками про об’єднання «Бум-Бам-Літ». Але тематичних довідників донедавна все-таки бракувало.
Книжка Аксани Бязлєпкіної не лише заповнює прогалину, а й показує, наскільки динамічно теоретик може осмислювати сучасне йому мистецтво. Згідно з передмовою, авторка-упорядниця прагнула відтворити уявлення, поширені в критиці й літературознавстві. Невипадково підстатейна бібліографія позначена ретельністю в опрацюванні збірників, дисертацій і маґістерських студій. Реєстр словника охоплює як матеріяли різної тематики (жанрологія, інтертекстуальність, літпроцес, рецептивна естетика тощо), так і гасла-персоналії. До другої групи, поряд із довідками про теперішніх митців (Уладзімір Арлов, Адам Глобус, Алєсь Разанав), належать статті про представників давнішого періоду, що вплинули на нинішню культуру (Уладзімір Караткєвіч та інші).

Бязлєпкіна нерідко тлумачить (і то переконливо, застосовуючи ориґінальні класифікації) терміни, які щойно ввійшли в обіг. Справді, в книжці розглянуто тенденції публічности/приватности у веденні блоґів, етапи розбудови письменницького іміджу, історію білоруського слему. Точним видається й поняття «імітація масовізації літератури» [с. 112]. У статтях про сільську прозу, чорнобильську тему, урбанізм і окремо Вільнюс унаочнено модель простору, властиву словесності. У розвідці про аванґард інтерес становить ідея про підпорядкування такої практики філософуванню постмодерністів. А ще читач може дізнатися, хто такі «Не-Купала» і «Анка Упала» [80].

Виклад дослідниці вповні відповідає об’єктам вивчення. Він чіткий, утім, не академічний; ігровий, та не пародійний. Компактний словник узагалі вподібнюється до «наукового Твітера». Обмеживши число гасел (сто), авторка відводить кожній статті рівно дві книжкові сторінки. Як наслідок, виникає доволі об’єктивна жива картина. До неї також можуть виникати якісь застереження, але вони радше побіжні. Приміром, судження Бязлєпкіної про раціоналізм Андрея Хадановіча суперечать її ж спостереженням щодо іронічности поета [195]. Імовірно, аналізу потребують трансформації не лише образу музиканта [41–42], а й інших узвичаєних іконічних складників, як-от мотиву погоні.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій