Часопис «Критика», число 11–12 (241–242), 2017

Часопис «Критика», число 11–12 (241–242), 2017

Число «Критики» за листопад–грудень 2017 року відкривають чотири статті, присвячені 20-річчю часопису «Критика». Григорій Грабович, професор катедри української літератури ім. Дмитра Чижевського Гарвардського університету, президент НТШ в Америці, головний редактор часопису «Критика», у статті «Модель “Критики”» говорить про ідею створення та формування нового українського часопису, який було зорієнтовано на моделі двох видань-попередників: американського «The New York Review of Books» та паризького часопису «Культура». Автор оповідає про перші кроки нового періодичного видання, декого зі знаних дописувачів та про сприйняття часопису в Україні й за кордоном. 

Перший відповідальний редактор «Критики», нині президент Українського ПЕН-центру Микола Рябчук у своїй статті «Наш спільний код» подає власне бачення постання часопису. Автор наголошує на тому, що три головні вимоги, які редакція «Критики» висувала перед собою, були такі: якість текстів та дизайну; провокативний, проблемно-зорієнтований підхід до формування чисел; особлива увага до аналітики та інтелектуальної дискусії. 

Директор та відповідальний редактор видавництва «Критика» Андрій Мокроусов був відповідальним редактором часопису «Критика» у 2001–2013 роках. У статті «Критика як підважування, переосмислення і порозуміння: нотатки до річниці безнадійної спроби» Мокроусов порівнює «Критику» з Касталією Германа Гесе, майже неймовірним світом досконалих, софістикованих людей. У статті йдеться про кілька поколінь авторів, новий спосіб писання та контекст українських періодик, в якому «Критика» мала зайняти своє особливе місце. 

Письменниця, журналістка, керівна партнерка видавництва «Yakaboo Publishing» Оксана Форостина була відповідальною редакторкою «Критики» у 2013–2016 роках. У статті «Рішення для наступної Республіки» авторка пригадує своє знайомство з «Критикою», яка була цілком не типовим виданням на постсовєтському просторі, та аналізує різні тематичні фази видання, коли часопис був змушений змістити фокус уваги від літератури та мистецтва на гостро політичні проблеми. Аби впоратися з цими та іншими завданнями, авторка доклала зусиль до започаткування онлайн-проєкту «Критичні рішення» та розвитку інших напрямків веб-проєкту «Критики». 

Оля Гнатюк, докторка гуманітарних наук (Dr. habil.), професорка Варшавського університету і Києво-Могилянської академії, фахівчиня з української літератури та культури, у статті «Conditio sine qua non» оглядає книжку Маріуша Сави «Ukraiński emigrant. Działalność i myśl Iwana Kedryna-Rudnyckiego (1896–1995)» (Lublin: Instytut Pamięci Narodowej, 2016). 

У статті «Інтеліґенція як “терористична загроза”» Світлана Ославська, журналістка, культурологиня, редакторка відділу бібліографії часопису «Критика», досліджує нинішні репресії щодо турецької інтелігенції. Для написання есею авторка спілкувалася з різними турецькими вченими, освітянами, працівниками культури, а також журналістами. Після спроби державного перевороту в Туреччині (15 липня 2016 року) турецьке суспільство розділене на тих, кого вважають «вже-ворогом», та тих, кого ще можна звинуватити у зраді батьківщини.

Есей «Шлунок верблюдиці» українсько-американського письменника та перекладача Василя Махна змальовує його нещодавню подорож Монголією. Автор шукає відповідей на запитання: чим є Монголія? що може містити шлунок верблюдиці? чи Монголію напевно втрачено для історії, чи вона досі шукає своє місце у модерному світі?

Мова: 
Українська
Наявне

Жанрові розділи