Друкувати
Понеділок, Вересень 24, 2018 - 22:52

Джерело: «Критичні рішення», www.krytyka.com

Декомунізаційні закони: пропозиція правок

Травень 2015

Декомунізаційні закони від 9 квітня здійняли хвилю занепокоєння. Обговорення цих законів [1] у медіях супроводжували закиди щодо недоцільности таких кроків загалом або скарги щодо надмірности витрат на перейменування вулиць. На нашу думку, така огульна критика відвертає увагу від справжніх проблем, до яких можуть призвести окремі норми законів. Чимало правозахисників та істориків висловило цінні критичні зауваження [1]до окремих положень законів. Небезпека цих законопроєктів полягає в тому, що під еґідою популярної мети парламент вводить у дію низку розмитих норм, які не лише ускладнюють дискусію довкола обраної теми, але й ставлять під загрозу тривалого ув’язнення будь-яку особу за нейтральне чи описове згадування подій радянської доби, прирівнюючи його до тяжких злочинів. Тобто насправді в зоні ризику перебуває кожен, хто ризикне зачепити цю тему.

У відповідь на численні несхвальні коментарі 27 квітня Верховна Рада 233 голосами підтримала зміни до найконтроверсійнішого Закону [2] «Про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їх символіки» – список винятків, на які не поширюється заборона радянської символіки, було дещо розширено. З одного боку, готовність депутатів визнати вади ухваленого тексту викликає оптимізм, проте, з другого боку, внесені зміни не вирішують основних проблем із порушенням свободи слова, свободи об’єднань і конфлікту з конституційними нормами. Із цієї причини закони потребують доопрацювання та вдосконалення.

Ми вважаємо, що ухвалені закони неможливо оцінити однаково. Інтенсивне обговорення української спроби декомунізації [1] окреслило основні прогалини законодавства, і тому логічним продовженням цієї дискусії має стати розгляд безпосередніх змін до тексту. Із цієї нагоди ми пропонуємо Вашій увазі можливі зміни до положень Закону у вигляді порівняльної таблиці й закликаємо приєднатися до обговорення та опрацювання їх остаточного варіянту. Ми також хочемо зауважити, що запропонований текст є суттєвим компромісом між тими обмеженнями, які було затверджено 9 квітня, та загальноприйнятими стандартами захисту прав і свобод людини: цей варіянт тексту покликаний лише мінімізувати потенційну шкоду від застосування ухвалених законів.

Коротке обґрунтування запропонованих правок

 

До Проєкту Закону про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їх символіки

Ключовим терміном для цього Закону (і відповідних змін до низки інших законів) є означення «пропаґанди» тоталітарних режимів: саме «пропаґанда» комуністичного та націонал-соціялістичного режимів підлягає кримінальній забороні, є підставою для відмови у реєстрації громадських об’єднань або політичних партій. У тексті Закону «пропаґанду» означено як «публічне заперечення <...> злочинного характеру» тоталітарних режимів. Термін «злочинний характер» і надалі фігурує в тексті Закону. Цей термін є занадто розмитим і таким, що допускає неоднозначні трактування та уможливлює зловживання під час виконання норм закону. У світовій нормотворчій практиці [3]не існує криміналізації заперечення «злочинного характеру», натомість застосовують заборону й покарання саме за заперечення або тривіялізацію конкретних злочинів. Тому ми пропонуємо замінити заборону заперечення чи виправдання «злочинного характеру» на заборону заперечення чи виправдання власне злочинів цих режимів. У зв’язку з цим ми пропонуємо додати до тексту перелік цих злочинів, ґрунтований на напрацюваннях [4]директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова. Внесення такої зміни до тексту дасть особі змогу передбачити, що нейтральні або описові згадування режимів є правомірною поведінкою, яка не спричиняє застосування покарання у вигляді тривалого позбавлення волі.

Закон пропонує заборонити використання будь-якої символіки тоталітарних режимів у найширшому сенсі, не враховуючи того, що використання цієї символіки може мати різноманітні підстави, наміри та мотивації. Подібні законотворчі пастки існували в законодавстві низки постсоціялістичних країн [5], допоки їх оскаржували до органів конституційного контролю – внаслідок таких скарг заборони символіки було скасовано. Це пояснюється тим, що будь-який символ сам по собі не є проявом суспільної небезпеки, підбурюванням до аґресії чи образою. Тільки сукупність дій особи, яку супроводжує умисел спровокувати суспільство демонструванням того чи того символу, може потенційно бути небезпечною і такою, що принижує гідність особи чи групи людей. Через це при побудові норми важливо змістити акцент із заборони символіки як такої до заборони умисно злочинних дій. Саме тому ми пропонуємо конкретизувати норми Закону і заборонити використання символіки лише в тих випадках, коли таке використання має на меті виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або ж заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини. Важливо, що така зміна усуне потребу щоразу редаґувати перелік радянських символів, які дозволено використовувати, бо основним елементом заборони стане наявність злочинного умислу – виправдати чи схвалити ксенофобію, дискримінацію за класовою, релігійною чи іншою ознакою, аґресію, властиву тоталітарним режимам (при цьому не так важливо, який саме прапор чи яку цитату використовуватиме особа – перелік символів може бути як завгодно широкий).

Також при визначенні санкції та розміру покарання за дії, які підпадають під кримінальну заборону, необхідно врахувати принцип пропорційности. Навіть якщо означення пропаґанди тоталітарних режимів буде змінено, як рекомендовано вище, 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна – це необґрунтовано та непропорційно важке покарання. Оскільки зміни, що їх ми пропонуємо, акцентують увагу саме на злочинній меті пропаґанди режимів (а саме культивації насильства, ксенофобії, нетерпимости, притаманних тоталітарним режимам), розмір кримінальної відповідальности має бути співрозмірний принаймні 300 статті Кримінального кодексу, що реґулює таку заборону, а саме ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропаґують культ насильства та жорстокости, расову, національну чи релігійну нетерпимість і дискримінацію. Тож санкція за правопорушення може варіюватися від штрафу до позбавлення волі, відповідно до обставин кожної окремої справи, представленої на розгляд суду.

Закон пропонує наділити Міністерство юстиції повноваженнями відмовляти в реєстрації юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян, друкованого засобу масової інформації у разі, якщо при реєстрації виникає підозра, що вони пропаґують один із тоталітарних режимів. На нашу думку, таке положення порушує баланс судової та виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади може виносити рішення про відмову у реєстрації лише у випадку недотримання процедурних аспектів реєстрації, наприклад, якщо бракує необхідних документів. Натомість виносити рішення по суті й визначати, чи насправді діяльність об’єднання/партії/організації/медія є злочинною (що є підставою для відмови у реєстрації) – це виняткова компетенція органів судової влади. Тому рішення про відмову в реєстрації через підозру в пропаґанді тоталітарних режимів може виносити лише суд. На цьому ґрунтуються рішення Европейського суду [6]з прав людини та рекомендації Венеціянської комісії. [7] Саме тому ми пропонуємо сформулювати норми Закону так, що підозра на пропаґанду режимів буде підставою для Мін’юсту звернутися до суду з проханням розглянути законність реєстрації.

До Проєкту Закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті

Закон запроваджує відповідальність за зневажливе ставлення до осіб, проголошених борцями за незалежність. Поняття «зневажливе ставлення» є оцінковою моральною категорією, яку не може бути точно окреслено законодавчими актами, і внаслідок цього її може бути довільно зінтерпретовано. Відповідно, положення статті 6 цього закону порушує принцип правової визначености: з тексту закону не випливає, які саме дії буде розцінено як зневажливі, так само як і не є очевидним, яку відповідальність вони потягнуть за собою – кримінальну, адміністративну, цивільно-правову чи дисциплінарну. Якщо припустити, що ця норма є відображенням спроби захистити право на честь і гідність цієї групи осіб (це випливає із пояснювальної записки до законопроєкту – закон покликаний зупинити «публічне приниження гідності борців за незалежність України як у ХХ столітті, так і у сучасний період протистояння зовнішній збройній агресії» і запобігти йому), тоді незрозумілою є потреба вирізнити окрему групу громадян для спеціяльного захисту. Українське законодавство рівною мірою ґарантує право на захист чести й гідности всім фізичним особам без винятку (статті 3 та 68 Конституції України, стаття 297 Цивільного кодексу), зокрема й особам, зазначеним у статті 1 цього Закону. Відповідно, будь-хто може звернутися по захист своїх прав до суду або правоохоронних органів, якщо зневажливе ставлення містило ознаки правопорушення відповідно до чинного законодавства. Із цих причин положення частини 1 статті 6 Закону не є чітко визначеним, доцільним і достатньо обґрунтованим.

Досвід постсоціялістичних країн показує, що подібне законодавство не містить таких норм. Зокрема, польський закон про комбатантів і жертв військових репресій та воєнного часу [8] визначає, хто належить до переліку комбатантів, і окреслює низку соціяльних, трудових та пенсійних пільг, які їм належать. Натомість він не містить жодної норми, яка визначала би, яке ставлення до комбатантів є протиправним. Тому ми пропонуємо відмовитися від згаданої на початку норми в ухваленому проєкті закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті.

Непорозумінням є і формулювання «публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті». Боротьба за незалежність охоплювала величезну кількість різних дій, а визначати правомірність чи неправомірність будь-яких дій осіб, розглядаючи їх окремо чи у сукупності, – це виняткова прероґатива судової гілки влади. Відповідно, Верховна Рада не має компетенції визначати правомірність боротьби за незалежність у будь-який проміжок часу. Ба більше, при розгляді правомірности будь-яких дій протягом усього століття доцільно розглядати правомірність окремих інцидентів. Наприклад, 2010 року Апеляційний суд Києва визнав [9] керівників більшовицького режиму СРСР і УРСР винними в організації Голодомору-Геноциду в Україні в 1932–1933 роках. Для цього процесу визначальною характеристикою став не тільки розгляд окремого історичного інциденту, але й дотримання принципу індивідуальної кримінальної відповідальности кількох конкретних осіб. Відповідно, у випадку істотних суперечок щодо правомірности окремих дій, які відбулися протягом ХХ століття, остаточне рішення має ухвалити судова інстанція з дотриманням усіх процедурних ґарантій.

До Проєкту Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

Якщо розглядати описане вище положення разом із пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років («недопущення фальсифікації історії Другої світової війни»), виникає питання: якщо буде знайдено історичні докази істотних правопорушень з боку представників українського визвольного руху в ХХ столітті, чи вважатиметься опублікування таких доказів за «публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті»? Чи буде відмова від опублікування такої інформації фальсифікацією історії? Хоча зрозумілим є прагнення законотворців поставити фінальну крапку в суперечці про роль борців за незалежність України у ХХ столітті, важливо усвідомлювати й пам’ятати, що вміння визнавати свої помилки також є частиною культурної та історичної національної спадщини. Через неоднозначність і суперечливість зазначених вище положень пропонуємо видалити їх із Законів.

 

Пропоновані у порівняльній таблиці нижче правки мають на меті усунути загрози для основоположних прав людини та розвитку демократії, не зачіпаючи декомунізаційних процесів, що їх започатковує закон.

Ухвалена редакція Закону про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їх символіки. Перекреслений текст ми пропонуємо вилучити Запропонована редакція Закону про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їх символіки. Жирним виділено текст, який ми пропонуємо додати
Преамбула Преамбула

приймає цей Закон, яким засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

...

ухвалює цей Закон, яким засуджує комуністичний та націонал-соціялістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначає правові основи обмеження використання їх символіки з метою виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини.

...

Стаття 1. Визначення термінів Стаття 1. Визначення термінів
2) пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів – публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьби проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

2) пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів – публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинів комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинів комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, яка призводила до порушення прав людини або злочинів проти людства, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, з метою виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати ці злочини;

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 1. Визначення термінів

Додати:

5) злочинами комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років в Україні є:

а) дії, скеровані на виконання Постанови РНК РСФРР «Про Червоний терор» від 5 вересня 1918 року;

б) дії, арешти та вироки особливих нарад ОДПУ-НКВС й особливих трійок НКВС протягом усього часу їх існування;

в) Голодомор 1932–1933 років в Україні;

г) репресії проти членів сімей засуджених за «зраду батьківщини» 1937–1938 років;

ґ) вироки за «розстрільними списками» 1937–1938 років;

д) застосування тортур та катувань, а також інших заходів фізичного впливу, що їх здійснювали органи НКВС протягом усього часу їх існування;

е) підписання договору про ненапад між Німеччиною і таємного протоколу СРСР 23 серпня 1939 року;

є) масовий розстріл військовополонених польських офіцерів і цивільних осіб за рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня 1940 року;

ж) масові депортації цивільного населення:

- виселення польських громадян з території Західної України в 1939–1940 роках;

- виселення кримських татар, греків, болгар, вірмен та інших народів у 1941–1945 роках;

- виселення українців у другій половині 1944-го – 1947 роках;

6) злочинами націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму є злочини проти людяності, вчинені у роки Другої світової війни, зокрема злочини, що їх здійснила організація «Вафен-СС», підпорядковані їй структури і ті, хто співпрацював із націонал-соціалістичним тоталітарним режимом.

Стаття 3. Заборона пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та забороняється.

2. Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об’єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови у реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян; відмови у реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

3. У разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об’єднаннями громадян, друкованими засобами масової інформації вимог цього Закону їх діяльність/випуск підлягає припиненню в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади,який реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань або іншого уповноваженого органу державної влади.

4. Рішення щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

5. Політичні партії, обласні, міські, районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом політичної партії, щодо яких центральним органом виконавчої влади,який реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення щодо невідповідності їх діяльності, найменування та/або символіки вимогам цього Закону, не можуть бути суб’єктом виборчого процесу.

Стаття 3. Заборона пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та забороняється.

2. Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки юридичною особою, політичною партією, іншим об’єднанням громадян, друкованим засобом масової інформації та/або використання у назві символіки комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів є підставою для відмови у реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян; відмови у реєстрації та/або припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

3. Рішення про відмову у реєстрації або про припинення діяльності юридичних осіб, політичних партій, інших об’єднань громадян, друкованих засобів масової інформації на підставі цього Закону виноситься (ухвалюється) в судовому порядку за позовом центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань або іншого уповноваженого органу державної влади.

Стаття 4. Заборона використання та пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, у тому числі сувенірної, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено.

2. Зазначена вище заборона щодо виготовлення символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму не поширюється на випадки виготовлення такої символіки для її подальшого використання з метою, зазначеною у частині третій цієї статті.

3. Заборона не поширюється на використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в експозиціях музеїв, тематичних виставках, наукових, навчальних посібниках, підручниках та інших матеріалах освітнього і наукового характеру (за умови, що це не призводить до заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, злочинного характеру націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму), під час наукових досліджень та поширення їх результатів у не заборонений законодавством України спосіб, на надгробках, пам’ятниках та пам’ятних знаках, розташованих на території кладовищ (цвинтарів), під час викладення або реконструкції (зокрема історичної) історичних подій, а також на колекціонування такої символіки.

Стаття 4. Заборона використання та пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України з метою виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини заборонено.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. Внести зміни до таких законів України:

1) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131 із наступними змінами):

частину першу статті 969 після цифр «436,» доповнити цифрами «436-1»;

статтю 436-1 викласти у такій редакції:

«Стаття 436-1. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів 

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі сувенірної, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.»;

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. Внести зміни до таких законів України:

1) у Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 – 26, ст. 131 із наступними змінами):

частину першу статті 969 після цифр «436,» доповнити цифрами «436-1»;

статтю 436-1 викласти у такій редакції:

«Стаття 436-1. Публічне заперечення чи виправдання злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Публічне заперечення чи виправдання злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, використання їхньої символіки з метою виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини, розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються їхні злочини, а також пропаганда неонацистської ідеології, -

караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із конфіскацією матеріалів, що виправдовують злочини комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією матеріалів, що пропагують чи виправдовують злочини комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, засобів їх виготовлення та розповсюдження.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2) у Законі України «Про політичні партії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118; 2014 р., № 5, ст. 62):

частину першу статті 5 доповнити пунктом 9 такого змісту:

«9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.»;

статтю 9 доповнити новою частиною третьою такого змісту:

«У символіці політичної партії не може використовуватися символіка комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».

У зв’язку з цим, частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2) у Законі України «Про політичні партії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118; 2014 р., № 5, ст. 62):

частину першу статті 5 доповнити пунктом 9 такого змісту:

«9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, а також використання їх символіки з метою виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати їх злочини»;

статтю 9 доповнити новою частиною третьою такого змісту:

«У символіці політичної партії не може використовуватися символіка комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, якщо таке використання має на меті виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або з метою заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини».

У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати, відповідно, частинами четвертою і п’ятою.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

5) статтю 2 Закону України «Про інформаційні агентства» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83; із змінами, внесеними Законом України від 16 травня 2013 року № 245-VII) доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

«Інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах пропагувати комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими та їх символіку.».

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

5) статтю 2 Закону України «Про інформаційні агентства» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 13, ст. 83; із змінами, внесеними Законом України від 16 травня 2013 року № 245-VII) доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

«Інформаційні агентства не мають права у своїх матеріалах пропагувати комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими, а також використовувати їх символіку, якщо таке використання має на меті виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або мету заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини».

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

6) статтю 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155 із наступними змінами) доповнити новою частиною другою такого змісту:

«2. Мовник не має права розповсюджувати аудіовізуальні твори, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створюється позитивний образ осіб, які займали керівні посади у комуністичній партії починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР),інших радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури),працівників радянських органів державної безпеки, виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьба проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті.».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

6) статтю 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155 із наступними змінами) доповнити новою частиною другою такого змісту:

«2. Мовник не має права розповсюджувати аудіовізуальні твори, у яких заперечуються або виправдовуються злочини комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років в Україні, злочини націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

7) у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 263 із наступними змінами):

частину сьому статті 8 доповнити реченням такого змісту:

«Забороняється використовувати в назві юридичної особи символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;».

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

7) у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31-32, ст. 263 із наступними змінами):

частину сьому статті 8 доповнити реченням такого змісту:

«Забороняється використовувати в назві юридичної особи символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, якщо таке використання має на меті виправдати, схвалити чи відновити згадані режими або мету заперечити, применшити чи виправдати їхні злочини».

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

14. у Законі України «Про вибори народних депутатів України» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 10-11, ст. 73 із наступними змінами) частину першу статті 60 доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) висування кандидата (кандидатів) у депутати відпартії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їх символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення щодо невідповідності її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»;»;

Пояснення:

Подібні зміни вносяться через зміни до Конституції. Стаття 76 Конституції називає вичерпний перелік вимог до кандидатів. Якщо кандидат публічно заперечуватиме злочини комуністичного чи нацистського режимів, такі його дії підпадатимуть під кримінальну заборону відповідно до статті 4361 Кримінального Кодексу України, проти нього має бути порушено справу і у випадку визнання його винним,  буде застосовано положення Конституції щодо судимості кандидата на посаду народного депутата: «Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку».

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

15) у Законі України «Про вибори Президента України» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 14, ст. 81 із наступними змінами) частину першу статті 52 доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) висування кандидата на пост Президента України відпартії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їх символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення щодо невідповідності її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»;»;

Пояснення:

Подібні зміни вносяться через зміни до Конституції. Стаття 103 Конституції називає вичерпний перелік вимог до кандидатів на посаду Президента України.

 

Ухвалена редакція проекту закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті.

Перекреслений текст ми пропонуємо вилучити.

Запропонована редакція проекту закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті.

Жирним виділено текст, який ми пропонуємо додати.

Стаття 6. Відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у ХХ столітті

< 1. Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно проявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 даного Закону, перешкоджають реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

2. Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам'яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності Українського народу і є протиправним. <

Стаття 6. Відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у ХХ столітті

1. Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які порушують право на честь і гідність особи у зв’язку з її участю у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Ухвалена редакція Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Перекреслений текст ми пропонуємо вилучити

Запропонована редакція Закону про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Жирним виділено текст, який ми пропонуємо додати

Стаття 2. Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

1. Основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років є:

1) відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також інших адміністративно-територіальних одиниць;

2) установлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам’ятників та меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшануванню пам’яті жертв Другої світової війни 1939–1945 років;

3) недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939—1945 років у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, засобах масової інформації, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб;

4) сприяння об’єктивному та всебічному дослідженню історії Другої світової війни 1939–1945 років, відображенню подій війни, її жертв, діянь учасників у творах літератури і мистецтва, книгах та альбомах пам’яті, засобах масової інформації;

5) упорядкування, збереження та спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків на вшанування пам’яті учасників та жертв Другої світової війни 1939–1945 років, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Другій світовій війні 1939–1945 років;

6) забезпечення проведення за сприянням держави пошукової роботи з метою встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, перепоховання останків воїнів, які полягли під час Другої світової війни 1939–1945 років.

Стаття 2. Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

1. Основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років є:

1) відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також інших адміністративно-територіальних одиниць;

2) установлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання вінків, квітів до пам’ятників та меморіалів, присвячених увічненню перемоги над нацизмом та вшануванню пам’яті жертв Другої світової війни 1939–1945 років;

3) сприяння об’єктивному та всебічному дослідженню історії Другої світової війни 1939–1945 років, відображенню подій війни, її жертв, діянь учасників у творах літератури і мистецтва, книгах та альбомах пам’яті, засобах масової інформації;

4) упорядкування, збереження та спорудження пам’ятників і пам’ятних знаків на вшанування пам’яті учасників та жертв Другої світової війни 1939–1945 років, створення музеїв, меморіальних комплексів, присвячених Другій світовій війні 1939–1945 років;

5) забезпечення проведення за сприянням держави пошукової роботи з метою встановлення імен загиблих і тих, хто пропав безвісти, перепоховання останків воїнів, які полягли під час Другої світової війни 1939–1945 років.

 

Друкувати