Друкувати
Понеділок, Травень 20, 2019 - 05:06

Znak 594, Listopad (11) 2004

Лютий 2017

Листопадове число краківського «Знаку» присвячене темі убогости й непростим взаємозв’язкам сучасної Церкви з декларованою «євангельською бідністю». Адже ні для кого не таємниця, що частина вищої церковної єпархії має неабиякі статки, лицемірно повторюючи при цьому Ісусові притчі про блаженство вбогих. Юзеф Мацєйовський уважає, що євангельська бідність не є ідеологією, ані метою духовного розвитку християнина – вона лише знаряддя, що має провадити до свободи вибору Бога. Кшиштоф Пачос ілюструє власне розуміння убогости на прикладі постаті французького пустельника Карла де Фуко, подвигів цистерціянців і святого Франциска Асизького, намагаючись відшукати місце для бідности у внутрішньому самообмеженні духу й відчуттях туги, яка «не від світу цього». Януш Понєвєрський говорить про бідність із малим братом Ісуса, Братом Морисом («Духовність Назарету»), декілька відомих церковних діячів відповідають на питання про значення убогости, сформульовані в анкеті «Znaku». Разючим доповненням теми є лист з України, автор якого, ксьондз Ярослав Вішнєвський, душпастир із Донбасу зі щирим болем розповідає про понурі постсовєтські реалії, в яких йому доводиться працювати, про злиденність католицького осередку, до якого, поміж тим, тягнуться люди – від старих бабусь до підлітків-токсикоманів.

Ева Жанна нагадує основні віхи життєвого і творчого шляху Канта («Не бійся думати!»), слушно зауважуючи, що твори німецького філософа розповідають не тільки про історію кшталтування його ідей, а й про індивідуацію особистости. У короткій розвідці «Сноби та джентельмени» Йоанна Петри Мрочковська роздумує над питаннями інтелектуального та морального снобізму, в тому числі й над так званим «снобізмом страждання»: «я кращий, бо моє страждання більше за твоє. Мій статус жертви болючіший». У Штатах це проявляється в пропаґанді теми: «мій голокост має перевагу над твоїм рабством. Або навпаки».

Галіна Бортновська публікує короткі лірично-публіцистичні фраґменти, різновид щоденникових записів. Пьотр Клодковський продовжує цикл есеїв під загальною назвою «Досконалий смак Орієнту» (відзначений, до речі, цьогорічною премією ім. Беати Павляк як один із кращих матеріялів, що наближає до нас інші культури).

Завершують число рецензії на книжкові новинки, з-поміж яких привертають увагу рефлексії Войцєха Броєра над «Майже все про Біблію» Анни Свідеркувни та Адама Ліпшица над «Erinnerungen» Ганса Йонаса. Молоді автори часопису цього разу обговорюють феномен комікса (Міхал Ґодзіц, Томаш Лєшьняк, Рафал Скаржицький, Павел Шеліґа).

Друкувати