Друкувати
Середа, Листопад 14, 2018 - 17:02

Занепад влади: від владних кабінетів до полів битви й церков, а потім і до держави, або чому сьогодні бути при владі означає зовсім інше, ніж колись

Квітень 2018

Деталізована назва книжки венесуельського політика Мойсеса Наїма окреслює розглянуту проблему: сучасність змінює характер влади, і ця трансформація заторкує всі сфери. Автор намагається з’ясувати причини, прояви та наслідки занепаду влади, враховуючи становище не так тих, хто перебуває на вершині суспільства, а й середнього класу, тих, хто просто хоче прожити ще один день. Аби реалізувати задум, Наїм звертається до двох великих течій у традиційних дискусіях про владу: одна для пояснення зміни у владних відносинах зосереджується на ролі інтернету, представники ж другої переконують, що характер влади змінюється через зміну «важковаговиків» у геополітиці. Наїм переконує, що обидві течії мають рацію, але й обидві помиляються, якщо зосереджуються лише на одному чиннику. Сам автор звертає увагу на те, як практично в усіх сферах соціяльної взаємодії на перший план виходять «малі гравці» (нові політичні партії, інноваційні стартапи, громадські активісти, нові альтернативні медії, харизматичні лідери), яким не потрібен великий масштаб, розмір організації чи традиція, аби здобувати вплив. Вони продукують новий тип влади – мікровладу, яка кидає виклик мегагравцям.

Владу тут означено як здатність скеровувати поточні або майбутні дії груп чи індивідів або запобігати їм. Роль влади полягає не просто в домінуванні, вона передусім організовує громади, суспільства, ринки. На думку Мойсеса Наїма, за минулі тридцять років традиційні бар’єри влади суттєво ослабли. Він демонструє це на прикладі внутрішньої і зовнішньої політики, бізнесу, способів ведення війни. Падіння бар’єрів впливає і на політику держав, і на майже всі соціяльні практики: конкуренцію між фірмами, залучення вірян до релігійних спільнот, діяльність неурядових організацій.

Занепад влади зумовлено, згідно з Наїмом, трьома революціями. Першу він називає революцією збільшення. Людей більшає, а їхнє життя стає повноціннішим, тому їх важче реґламентувати і контролювати. Ця революція ставить дилеми: як досягнути мети через примус, якщо використання сили стає дорожчим і ризикованішим? Як зміцнювати повноваження, коли життя людей стає повноціннішим і вони почуваються менш залежними від владних інституцій? Як впливати на людей, якщо у них є дедалі більше варіянтів вибору? Вплив на більшу кількість людей, які мають більше можливостей, вимагає інших методів, аніж ті, що спрацьовували в менш розвинутих спільнотах.

Другу революцію автор називає революцією мобільности. Її зумовлено тим, що дедалі більше людей переміщуються світом, через що їх важче контролювати. При цьому збільшується й обмін інформацією. Доступність переїзду і транспортування вантажів, більша швидкість передавання грошей, цінностей та інформації дають нові можливості тим, хто кидає виклик владі, і створює проблеми тим, хто намагається її утримати.

Третьою є революція ментальности. Наїм зауважує, що глибокі зміни відбулися в очікуваннях і стандартах. Це торкнулося і ліберальних країн, і найконсервативніших. Зокрема, посилюється коґнітивний вплив від ширшого доступу до ресурсів і здатности подорожувати, вчитися і встановлювати контакти з іншими в значно більших масштабах. Крім того, можна спостерігати, як збільшується розрив між поколіннями в ментальності й світогляді. Усі три революції пов’язані між собою і підсилюють одна одну.

Занепад влади проявляється по-різному. Окремі розділи книжки присвячено тому, як зміна характеру влади і поява мікровлади впливають на політичні партії та демократію, військові конфлікти, бізнес і становище великих корпорацій, медії, релігійні організації та благодійні фонди. Одним із запитань, на які автор шукає відповідь, є те, чи існує сьогодні глобальний гегемон. Загалом Наїм переконаний, що жодна галузь сьогодні не залишилася поза впливом революції збільшення, мобільности і ментальности. А також що жодну сферу соціяльного, політичного, культурного життя не захищено від змін, через які владу стало легше здобути, важче здійснювати і ще важче утримувати.

Важливо, що в книжці здійснено спробу виокремити позитивні і неґативні наслідки занепаду влади. Серед перших – те, що авторитарні режими втратили силу, обмеження монополій та олігополій, поява більшого вибору, нижчі ціни й вища якість. Другі – це виникнення й розвиток кримінальних і терористичних мереж, умови для появи нових форм сепаратизму, ксенофобії, сектантства. Розпорошення влади може породжувати і руйнівну конкуренцію, яка неґативно вливатиме на зусилля досягти спільного блага та подолати глобальні загрози.

Наприкінці книжки вміщено додаток авторства Маріо Чакона, випускника Єйлського університету, а тепер доцента Нью-Йоркського університету Абу-Дабі (ОАЕ), що стосується п’ятого розділу книжки, – у ньому йдеться про стан демократії в епоху занепаду влади. Чакон звертається до вимірювання еволюції демократії та диктатури в сучасному світі. На основі двох класифікацій політичних режимів (першу запропоновано в огляді «Freedom in the World», друга походить із праць відомого політичного теоретика Адама Пшеворського) тут запропоновано обчислення відсотка незалежних режимів у світі, означуваних як «демократичні».

Друкувати