Друкувати
Субота, Листопад 17, 2018 - 17:23

Игра на скрипке, запрятанной в футляр

Березень 2014

У книжці віршів Олександра Найдена немає передмови, післямови і щонайменшого натяку на біографію автора. Інтернет за запит його імені пропонує інформацію про серію виставок у київських ґалереях та книжку «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини в контексті селянського культурного простору», котра у 2009 році ввійшла до переліку найкращих книжок року за оцінкою останнього Форуму видавців у Львові.      Від текстів мистецтвознавця й художника варто сподіватися певних ознак професійної специфіки. Це насамперед посилення візуальних ефектів, відчутна конкретність образного ряду та властива текстам митців об’ємна, вагома, матеріяльна якість більшости метафор.      Кожен вірш із «Гри на скрипці» творить закінчену композицію, портрет предмету, людини, міста, епохи взагалі, чи й кількох епох. Ліричний герой переповідає епізоди, згадки та враження від післявоєнних років, згодом – заплутаного між офіціозом та особистісним ставленням до життя радянського періоду, і так далі, до самого сьогодення. Реалістичність зображеного межує з документальною фотографією: у вірші потрапляють найменші деталі побуту, який найпростіше було б окреслити прикметником «радянський».      Проте навіть тут (чи: саме тут?) в умовах «розрухи» виникає особливе світло, призначене для тих, хто вміє слухати і бачити, як «в мутном зеркале курилки / Дежурит Ангел со свечой».

Друкувати