Друкувати
Четвер, Листопад 15, 2018 - 14:04

Я тугою огорнута. Вірші єврейської дівчини до свого друга

Січень 2014

Видавництво «Книги – XXI» продовжує ознайомлення українців із «чернівецькою школою» німецькомовної поезії. На черзі дуже емоційно наснажений і болючий документ доби – вірші Зельми Меербаум-Айзинґер. Український переклад передбачувано виконав невтомний Петро Рихло, і він же написав до книжки доволі розлогу пізнавальну післямову.

Зельма, кузина Пауля Целяна, народилася 1924 року. Під час нацистської окупації Чернівців опинилася спершу в єврейському ґеті, а потім її відправили в один із трудових таборів Губернаторства Трансністрія. Там у 1942 році Зельма Меербаум-Айзинґер померла від тифу й голодного виснаження.

Отож дівчина прожила тільки вісімнадцять років, і поетка в ній тільки заповідалася. Кількадесят віршів, написаних протягом трьох років, збереглися й дійшли до нас випадково, завдяки її подругам. Твори здебільшого присвячено радості, болю й сумнівам свіжого юнацького кохання (навіть у найжаскіші, вже воєнні й окупаційні місяці!). Попри майже неминучі вади, притаманні поезії початківця – подекуди банальні рими, надмірну наївність мотивів і формулювань, ліричні кліше – очевидно, однак, що юна авторка мала талант, у неї проривалися динамічні й ефектні образи та рядки, вона бачила світ ориґінально й самобутньо (а це основа основ поезії), і якби не трагедія XX століття, виросла б у яскраву й цікаву поетку.

Певно, найцілісніший, найретельніше опрацьований і при тому дуже драматичний твір Зельми Меербаум-Айзинґер – «Поема», писана вже під час війни. Але особливо сильне враження, хоч уже й не естетичного, а зовсім іншого характеру, справляє один з останніх віршів «Трагічне», недописаний, із приписом червоним олівцем: «Я не мала часу закінчити»...

Друкувати