Друкувати
Четвер, Листопад 15, 2018 - 20:23

Видеть, мыслить, различать: социокультурная теория восприятия

Листопад 2016

Книжку Юлії Сороки побудовано на все ще рідкісних у нашому краї засадах соціяльного конструкціонізму. Авторка керується відомою тезою П’єра Бурдьє: соціологія не повинна нехтувати той факт, що об’єктивна соціяльна реальність є також і об’єктом сприйняття. «Втілені в спонтанних уявленнях, фольклорі, а також в наукових теоріях як “погляд” з певної позиції соціяльного простору, сприйняття можуть мати реальну владу конструювання соціяльної реальности» [с. 8].

Засадниче слово цієї книжки – конструювання, соціяльний конструкціонізм саме в берґерівсько-лукманівському сенсі, як повсякчасне вибудовування суб’єктом особливої власної картинки світу, дуже контекстуальної та плинної, тому важко схоплюваної. Сприйняття як конструювання, але ніяк не волюнтаристичне, а строго обумовлене тими соціокультурними межами і стрижнями, що створили цього ж суб’єкта разом із його індивідуальним сприйняттям: «Використаний людиною спосіб сприйняття є ключем до її реальности, конфігурації реальности з її об’єктами, аґентами й відносинами» [9].

Ідеологічна місія цієї книжки – довести безумовну цінність розмаїття і толерантности до розмаїття: «Рефлексія множинности способів сприйняття реальности рухається також і в бік осмислення відмінностей» [10]. Для обґрунтування соціокультурної теорії сприйняття авторка звертається до соціяльної та крос-культурної психології та антропологічних досліджень. Емпірична частина висвітлює множинності способів соціяльного сприйняття, що співіснують у просторових і часових локаціях. Ідеться, наприклад, про позицію соціяльного сприйняття (детектив), об’єктивацію способів сприйняття в культурі (кінофільм), сприйняття соціяльного простору (теленовини); часові виміри сприйняття аналізовано через феномени дитинства, смерти, культурного шоку тощо.

Інтриґує назва розділу «Чоловіче сприйняття жінки» (жіночі образи в поезіях Булата Окуджави), неначе одразу розставляючи ґендерні акценти суб’єктности, а відтак влади. Підкреслю, що саме через наскрізне (хоч і не завжди прямо артикульоване) поняття «влади» книжка має, окрім евристичного, також суттєвий критичний потенціял і політичне значення, піддаючи сумніву метафізично-есеціялістичні уявлення про світ і наше місце в ньому.

Друкувати