Друкувати
Четвер, Вересень 20, 2018 - 00:06

«Великий терор» 1937–1938 рр. на Донбасі

Квітень 2017

Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна», яку започаткував Інститут історії України НАН України. Автор, фахівець з історії спецслужб і тоталітарного режиму колишнього СРСР, актуалізував проблему «Великого терору» у розпал репресій 1930-х років у промисловому Донбасі. «Великий терор», на думку Подкура, є одним із піків політики «сталінської соціяльної інженерії». Тема тривалий час (до розпаду СРСР) була під грифом «цілком таємно», і лише наприкінці XX століття поступове розсекречення документів КҐБ дало можливість науковцям порушити проблему державного тероризму та сталінської репресивної політики.

У невеликій за обсягом книжці логічно вибудувано механізм подання та аналізу фактів, який дає комплексне уявлення про політику терору на Донбасі. У першому розділі автор пояснює радянську систему означення своїх і чужих у боротьбі за майбутній світлий соціялізм. Категорією «ми» Подкур позначає народ, партію та НКВС як одне ціле, протиставлене категорії «вони», до якої зараховували категорії населення залежно від політико-економічної ситуації: «експлуататори», «капіталісти», «білогвардієць», «дрібнобуржуазний націоналіст», «непмани», «куркулі», «старі специ», «внутрішній і зовнішній вороги народу».

У наступному розділі проаналізовано систему оперативного обліку в СРСР органів КҐБ та її структурних підрозділів на республіканському та обласному рівнях, зокрема на Донеччині. Якщо видимі вороги народу (іноземні аґенти, шпигуни, диверсанти, контрабандисти) вже набули чітких облікових форм, то внутрішні вороги становили сиру глибу, яку спецорганам СРСР треба було структурувати і виробити етапи оперативного обліку. Понад десятиліття повсякденної практики принесли певну чіткість в облікові відомості неблагонадійних і у 1930‑х роках було вироблено систему анкетування, за якою вели облік потенційних ворогів народу.

Відповідно до розхитування маховика державного терору, відбувалися постійні структурні реорганізації органів державної безпеки. Окремі підрозділи то дрібнилися (залежно від специфіки роботи), то знову об’єднувалися (показавши більшу ефективність у практичній площині проведення «Великого терору»). Репресії здійснювали так швидко, що влада не встигала виробити остаточний варіянт положення про НКВС СРСР, бо, як пише Подкур, «підготовка і бюрократичне проходження документа не встигали за змінами» органів держбезпеки у сфері реалізації силових сеґментів державного терору.

Четвертий розділ книжки присвячено тому, як влада (партія) та органи (НКВС) на Донбасі взаємодіяли, здійснюючи державний терор. Тут проаналізовано низку сфабрикованих справ зі звинуваченнями донеччан у державній зраді за різними професійними та соціяльними ознаками. Наприклад, це справа з викриття і засудження за «німецькою лінією», тобто німців-переселенців, які жили на Донеччині. Також органи спільно з партією успішно викрили державних зрадників у справах «Люксембуржці», «Радисти», «Академіки». Особливо багато викриттів було в середовищі шахтарів. Звинувачення у зраді доходили до абсурду, бо члени системи пожирали одні одних, керівну верхівку реґіону звинувачували у «контрреволюційній діяльності», і її повністю заступали інші представники, яких за рік-два чекала доля попередників.

В останньому розділі проаналізовано механізми реалізації та наслідки «Великого терору» на Донбасі. У пік такої політики особливим наказом із Москви було запроваджено суд «трійки», який нехтував системою захисту, і від 70 до 90% вироків були смертельними. Так знищували цілі етнічні групи Донеччини: німців, греків, поляків, а також усіх жителів, які за родом діяльности і соціяльним статусом були пов’язані з нещодавнім минулим (мали «заплямовані» біографії) і підлягали негайному зліквідуванню.

У післямові автор наводить дані про кількість репресованих у 1937-му (понад 27 тисяч осіб) та 1938 роках (понад 12 тисяч). Донецька область за такими показниками «посіла» третє місце серед інших областей України за кількістю заарештованих.

Друкувати