Друкувати
Понеділок, Жовтень 22, 2018 - 10:15

Велике князівство літератури

Грудень 2016

Том вибраної есеїстики Чеслава Мілоша (книжку випущено в рік столітнього ювілею одного з найвідоміших поляків XX століття) своєю назвою обіцяє українському читачеві шляхетну літературну мандрівку, і справджує сподівання з перевищенням, бо більшість есеїв торкається ширшого кола проблем: від загальнофілософських до історичних і навіть політичних. Ознайомлення з книжкою не тільки уможливить для українського читача розуміння якихось колізій польської історії та культури (хоч і тут не варто легковажити); не менш важливо, що зібрані тут тексти (писані напередодні Другої світової, під час неї, після неї) виявляються несподівано і неймовірно актуальними в нинішніх українських контекстах – і сучасних, і історичних.

Понад двадцять есеїв згруповано за тематично-проблемним принципом (за винятком Нобелівської промови, яка відкриває книжку). Перший розділ «Вільнянин – поляк – европеєць…» торкається проблеми ідентичности (від реґіональної в широкому сенсі до національної та суто індивідуальної), а також стосується комплексів закорінености та «викорінености», втрати і віднайдення батьківщин(и) й нарешті пошуків хисткого балансу між загальнолюдським і приватним. А вже розділ «Людина в XX столітті» виводить читача в діяхронічну перспективу й апелює до конкретно історичного досвіду (насамперед польського), який, утім, безпосередньо пов’язаний із тими-таки універсальними в просторі та часі проблемами (досить побачити самі тільки назви есеїв: «Про цензуру», «Антисемітизм у Польщі», «Мова та нації» тощо). «Письменник у плетиві політики» – розділ автобіографічний чи не найбільшою мірою: тут ідеться про европейського літератора XX століття, змушеного існувати між багатьох вогнів, серед них – «західного» гітлеризму та «східного» сталінізму. Нарешті, розділ «…як-от я і ти…» – тут мова про знакові для самого Мілоша і для всього століття особистості: Вітольда Ґомбровіча, Іосіфа Бродського та Єжи Ґедройця, а також відкритий лист до польського літератора Єжи Анджеєвського.

«Князівство» цінне перекладацькою, а також упорядницькою працею: дві молоді дослідниці, Олена Коваленко та Ірина Ковальчук, добирали для нього з багатьох видань, книжкових і періодичних, тексти, які найбільше промовлятимуть до сучасного читача; крім них, іще одним перекладачем, а також науковим редактором збірника є Андрій Павлишин. Окремо треба відзначити ретельно складені примітки, адже чимало польських (та й не тільки польських) реалій потребували в українській версії докладного коментування. І, нарешті, важливим додатком до збірника є передмова Олі Гнатюк, де авторка окреслює біографічний та історичний контексти, а також простежує історію українських перекладів Чеслава Мілоша – автора, якого, вочевидь, і досі знаємо недостатньо.

Друкувати