Друкувати
Неділя, Червень 16, 2019 - 12:18

У пошуках нового устрою. Лекції на тему політики свободи у ХХІ ст.

Січень 2017

Книжка соціолога і громадського діяча Ральфа Дарендорфа є курсом лекцій із конфліктології, «політики свободи» та проблем глобалізації в сучасному світі, прочитаним в Інституті культурознавства в Есені наприкінці 2001 – на початку 2002 років.

Автор стисло аналізує соціяльно-політичну ситуацію після 11 вересня 2001 року в сучасному некерованому світі. Відправною тезою дослідника є те, що найпридатнішим означенням для опису та вимірювання людського спільного блага є поняття «життєвих шансів». Метою політики свободи є найбільші життєві шанси в найбільшій їх кількості. Інше питання полягає в тому, скільки людей не скористаються ними, і вони лише тоді набувають значення, коли право вибору потрапляє в координати солідарности, належности й згуртованости.

Науковець міркує про сенс історії та поширеність ліберальної ідеї. Тезово його думки можна викласти так: джерелом загрози для стійкого розвитку є нестійкість сучасного світу; свобода завжди є закликом для активних дій; нерівність – це елемент свободи, а пасивність загрожує зростанням небезпеки; найвищий принцип – активна свобода, а глобалізація – її найважчий іспит; ми перебуваємо в подвійному процесі глокалізації – одночасної глобалізації та локалізації, і її побічним продуктом є перекручене розуміння самовизначення (прикладом є етнічні конфлікти в Европі); інформація та знання стають засобами виробництва, заступаючи багато видів фізичної праці, проте суспільство знання не заповнює порожнечі аномії, повна зайнятість втрачає старе значення, і капітал стає можливим без праці; Марксове царство необхідности перетворюється на зброю для обмеження царства свободи.

Політика сьогодні, на думку Дарендорфа, стає лотереєю, тимчасові тенденції – вирішальними, важливі рішення зміщуються з національних теренів у більші, часто розпливчасті простори, недостатньо зрозумілі пересічному европейцеві. Автор уважає, що ЕС не є демократією, а натомість симптомом численних демократичних дилем і проблем. Загалом у книжці науковець радше ставить запитання, аніж дає на них відповіді, спонукаючи читача до роздумів.

Друкувати