Друкувати
П'ятниця, Листопад 16, 2018 - 03:58

Таємний агент Микола Гоголь, або Про що розповідає «Тарас Бульба»

Квітень 2017

Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті довкола постати Миколи Гоголя. Ключем для «викриття» аґента є інтерпретація повісти «Тарас Бульба». Цей твір вибрано з огляду на закладені в ньому контроверсії, а також на його значення в культурно-політичному дискурсі ХІХ століття. Зрештою, і сьогодні постать Гоголя і його «Тарас Бульба» породжують чималі суперечності через прагнення співвіднести їх із певним дискурсом — російським проімперським чи малоросійським провінційним. Неочевидними є і характеристики «Тараса Бульби» як антипольського чи антиєврейського твору. У Кралюковій книжці повість охарактеризовано як справді глибокий текст, що розкриває ментальність українців та їхні взаємини із сусідами, а також тонко насміхається над російськими ідеологічними стереотипами.

Автор нарису переконаний, що апологети й критики Гоголя переважно не помічають, що письменникові твори мають щонайменше два рівні змісту: поверховий, розрахований на широку публіку, до якого найчастіше й покликаються критики, та езотеричний, прихований, орієнтований на втаємничених. Для прикладу, «Тараса Бульбу» часто подають як героїчний епос. Однак можемо знайти в тексті низку моментів, які руйнують героїку, спонукаючи трактувати її несерйозно. Беручи за аксіому текстологічного й культурологічного аналізу наявність «поверхового» та «прихованого» в Гоголевих біографії та творах, Кралюк доволі сміливо інтерпретує життя і творчість письменника.

Першим його кроком є визначення контексту твору, а також текстів, вплив яких відчутно у сюжеті. «Тарас Бульба» визначено як твір, що цілком вписується в контекст української модерної «козацької літератури» початку ХІХ століття. Спочатку ця література мала гумористичний, іронічний характер, але згодом чимало малоросійських дворян стали на позиції своєрідного автономізму, що виявлялося у пропаґуванні «козацької слави». Одним із текстів, що це показує, є «Історія русів». Саме цей текст, переконує Кралюк, вплинув на «Тараса Бульбу». У нарисі наведено низку сюжетів із Гоголевого твору, які повторюють «Історію русів». При цьому не можна вважати «Тараса Бульбу» художньо-літературним переспівом історичного твору. Очевидно, що Гоголь посилався і на інші джерела, наприклад, на «Опис України» Гійома де Боплана.

Особливу увагу Кралюк приділяє розумінню ментальности Гоголя, його світогляду, сприйняття зв’язків України й Росії. Зокрема, протиставлення спокійного, природного життя хутора життю міста є характерним не лише для «Тараса Бульби», але й для інших письменникових творів. Кралюк намагається простежити еволюцію «художньої географії» Гоголя. При цьому не можна оминути факту, що Гоголеві твори є колоніяльною літературою, де малороси постають провінціялами, які на своїх хуторах ведуть веселе, безтурботне життя, але не дотягують до «великого». Намагаючись, зрозуміти спосіб мислення автора «Тараса Бульби», Кралюк здійснює літературне «розслідування» невідомих сторінок Гоголевої біографії. Ідеться про «таємний вояж» Волинню. Опис у повісті деталей, які стосуються Дубна та інших волинських містечок, дає змогу авторові нарису стверджувати, що Гоголь відвідував Волинь наприкінці 20-х чи на початку 30-х років ХІХ століття. Саме це й натякає на «таємного аґента», оскільки, як припускає Кралюк, деякі обставини письменникової біографії вказують на його зв’язок з імперською таємною поліцією та завданням вивідати антиімперські плани польської інтеліґенції з Волині. Звісно, це лише припущення, оскільки прямих доказів про Гоголя-аґента немає, а є лише загадкові моменти біографії письменника і твори, в яких, мовляв, зашифровано факти із його життя.

Доповнюють літературні розслідування Петра Кралюка аналіз двох редакцій «Тараса Бульби», виокремлення хронологічних помилок у творі, інтерпретації образів Тараса Бульби, його синів, а також образів поляків та євреїв у повісті. Усе це вказує на глибокий внутрішній конфлікт Гоголя, що мав соціяльну природу, а саме — двоїстість становища малоросійського дворянства, до якого належав письменник.

М. Смотрицький

Друкувати