Друкувати
Середа, Листопад 21, 2018 - 08:28

Свята та дозвілля переміщених українців повоєнної Західної Німеччини

Квітень 2018

Монографію присвячено святам і дозвіллю українців, які з різних обставин у роки Другої світової війни опинилися в Німеччині, а після завершення війни відмовилися від репатріяції і замешкали переважно у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині.

Святкування свят давало змогу переміщеним українцям утекти від буденности з її невлаштованим побутом і реґулярним недоїданням, загрозою примусової репатріяції до СССР, пошуком роботи та шляхів виїзду за океан, а також отримати емоційну розрядку, створити умови для спілкування – особливо з рідними та друзями, розкиданими по різних містах і селах Західної Німеччини.

У першому розділі «Від Різдва до Миколая» авторка визначає місце релігійних свят у житті переміщених українців, з’ясовує нове й традиційне у святкуванні, зокрема, Різдва Христового, Водохреща та Великодня. Американська, англійська та французька окупаційні влади не перешкоджали тому, щоб українці святкували свята за церковним календарем. Водночас перебування у чужій країні вносило корективи: за браком православних храмів громада винаймала для відправляння Служб Божих храми інших конфесій; подекуди православні правили різдвяні Служби Божі 24–25 грудня, оскільки ці дні були вихідними і православні українці мали більше можливостей прийти до храму (при цьому 6–7 січня також були відповідні богослужіння). Перебування українців з різних реґіонів України в одному таборі та спільне святкування свят привело до змішування традицій. Колективний характер приготування до свят зумовлювали економічні реалії: у перші повоєнні роки Західну Німеччину охопила економічна криза, а карткова система розподілу продуктів не давала змоги одній сім’ї зібрати пристойний святковий стіл.

У наступному розділі «Загальнонаціональні свята по-діпівськи» авторка проаналізувала свята, які виконували етноінтеґраційну функцію, передусім День соборности України та Шевченківські свята. Окрім того, важливе значення мало вшанування 1948 року 300-річчя початку Національно-визвольної революції українського народу, яке за тих умов відбулося, можна сказати, з розмахом.

Третій розділ «Від народження до останньої межі» присвячено сімейно-побутовим святам. Авторка проаналізувала особливості святкування весіль, хрестин, днів народжень, а також поховальні обряди. Цікавою є інформація про вбрання наречених, які, живучи у злиднях, подекуди шили сукні з парашутів. Обґрунтовано причини укладання таємних шлюбів. Дослідивши побажання та подарунки, якими обмінювалися у святкові дні, авторка дійшла висновку, що вони були характерними для тієї епохи.

У розділі «Мандруй, читай, відпочивай» Олена Подобєд аналізує різні види дозвілля. Серед непростих буднів переміщені українці знаходили час на мандрівки, відвідування театрів і виставок, читання книжок, навчалися грати на музичних інструментах. У розділі «Дозвілля маленьких ДіПі» йдеться про ігри, характерні для цієї доби. Детально досліджено перебування дітей у літніх відпочинкових таборах.

Важливо, що теоретичний матеріял авторка ілюструє не лише світлинами, а й віршами, уривками з художніх творів, фейлетонами та рецептами страв.

Друкувати