Друкувати
Понеділок, Листопад 12, 2018 - 20:09

Сучасність. 2002, № 1

Серпень 2018

Перше цьогорічне число «Сучасности» – тематичне, цілковито присвячене Польщі. Літературний відділ подає поезію 1990-х років; вірші, що їх переклали Віктор Дмитрук і Остап Сливинський, належать поетам і старшого покоління (Віславі Шимборській, Тадеушеві Ружевичу, Збіґнєву Герберту, Юлії Гартвіґ, Адамові Заґаєвському), і молодшого (Марцінові Свєтліцькому, Яцекові Подсядлу, Марціну Сендецькому).

У «Розмові на початку століття» на запитання відомого журналіста Станіслава Береша жваво й дотепно відповідає Станіслав Лем. Втім, здається, знаний письменник-фантаст радше підбиває підсумки (не надто втішні, на його думку) проминулого віку, аніж намагається зазирнути в прийдешність. Інший Верешів співрозмовник – письменник і журналіст Ришард Капусцінський – розповідає про свої справді цікаві репортерські подорожі тропічною Африкою («Новий текст, або в Центрі події»). Той-таки Береш у статті «Польська література на скляному екрані» міркує над гострою проблемою співіснування літератури й телебачення в умовах постсоціялістичної Польщі. Зберегти для польської літератури потенційного читача, стверджує автор, сьогодні може тільки її введення до світу «електронного переказу».

Боґуслав Бакула, згадуючи, яку роль колись (від середини ХІХ століття) відігравала в політичному та культурному житті інтеліґенція, намагається осмислити її стан сьогодні, особливо за останні 12 років. Його думки з цього приводу доволі песимістичні. До теми ситуації, що склалися після 1989 року, звертається й Доброхна Даберт, зіставляючи «мови правого і лівого крила польського політикуму». Януш Корек за публікаціями в паризькій «Культурі» аналізує, як осмислювали її публіцисти становище країн Центрально-Східної Європи.

Про той-таки європейський реґіон, але вже його мистецьке життя, йдеться Пйотрові Пйотровському в статті «Сіра зона Європи»; культурні зміни в постсоціялістичному світі дев’яностих років («посучасности», за авторовим висловом) аналізує Гжеґож Дзямський; Марта Карасінська у статті «Від театру монументального до театру віртуального» оглядає польську драматургію після 1989 року.

Роздуми про стан теперішньої суспільної свідомости й новітні інтелектуальні зацікавлення – у статтях Марії Яніон «Занепад парадигми», Ришарда Нича «Мова модернізму: досвід відчуження і його наслідки», Інґи Івасів «Феміністична критика та ефективність персвазії».

Друкувати