Друкувати
Вівторок, Березень 19, 2019 - 05:17

Спогади. Поезії

Березень 2016

Спогади філософа, дисидента, учасника Руху Опору 1960–1980-х років Василя Лісового подано у виданні з підбірками поезій, що їх науковець і раціоналіст Лісовий писав протягом життя, а також із перекладами з Івана Буніна. На зібраних у книжці світлинах постає життя Лісового, його побратимів, колеґ, друзів, рідних — тих, про кого автор згадує детально або побіжно.

Випускник Київського університету, Лісовий 1971 року захистив дисертацію, присвячену логіко-філософському дослідженню побутової мови, а наступного року його заарештували і засудили на сім років позбавлення волі й три роки заслання. Він пройшов табори на Уралі, заслання в Бурятії, а повернувшись до України, працював співробітником Музею історії міста Києва, вчителем сільської школи і нарешті — після поновлення в ступені кандидата філософських наук — керував відділом історії філософії України Інституту філософії.

У спогадах автор не прагне звести з кимось рахунки чи зліпити пантеон із відомих осіб. Він знайшов лінію середини, яка дала змогу змалювати середовища, в яких розгорталося його життя, вибудувати контексти дисидентського руху й академічної спільноти філософів, виписати світ родини. Цікавим є розділ, у якому описано слідство. У виданні надруковано й Відкритий лист до членів ЦК КПРС і ЦК КП України, що його Лісовий написав 1972 року.

Автор супроводжує опис рідного села на Київщині часів Другої світової війни, повоєнного голоду, Київського університету кінця 1950–1970-х років, Інституту філософії різних років другої половини ХХ століття своїми міркуваннями філософа культури. Він пише про засади викладання філософських дисциплін, про мораль, долання страху, зв’язок особистости із життям роду, культури, природи.

У передмові до видання Сергій Грабовський зазначає, що Лісовий був людиною, яка не просто шукає істину, а й прагне жити згідно з нею; він був раціоналістом, однак його раціо не має нічого спільного з технократичністю.

Друкувати