Друкувати
Понеділок, Травень 27, 2019 - 08:12

«Соловейку, сватку, сватку...»

Жовтень 2017

Книга Василя Голобородька – «видання Гуртка із вивчення українських народних казок “Летючий корабель” у м. Луганському» – витвір «самопальний», виготовлений коштом автора й не обтяжений ретельним дотриманням видавничих вимог. А проте вона, безумовно, здатна збурити досить спокійну й помірковану вітчизняну фольклористику.

Книжка складається з двох частин – своєрідної мистецької варіяції на тему веснянки «Соловейку, сватку, сватку» та теоретичної розвідки. Мистецький витвір, химерно сплетений із застосуванням своєрідної кумулятивної композиції, нині призабутої, та з досить сильним струменем образів, спровокованих сороміцьким фольклором, покликаний не так навіть естетично вплинути на читача, як підготувати його до сприйняття не менш неортодоксальних міркувань теоретичного розділу «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках», а саме «обґрунтування того, що казка є мітопоетичним текстом, повноцінним семіотичним знаком, який має план виразу, метафоричний план виразу, і план змісту, номінативний, тому й казка має розумітися не буквально, але метафорично». З розвідки постає неспростовний висновок, що «українська народна казка є українською народною казкою», та трохи менш очевидний, що «казки інших народів, носіїв іншої етнографічної культури та іншої структури мови, є різномовними варіянтами української народної казки».

Друкувати