Друкувати
Понеділок, Листопад 12, 2018 - 19:29

Схід/Захід. 2008, випуск 11–12

Грудень 2016

З огляду на дедалі більшу популярність в Україні усноісторичних досліджень, рішення редакції історико-культурологічного збірника присвятити цій темі окремий випуск – «Усна історія в сучасних соціяльно-гуманітарних студіях: теорія та практика досліджень» – виглядає цілком слушним.

Відкриває збірник добірка теоретичних статтей зарубіжних та українських дослідників: Алістера Томсона про еволюцію парадигм усної історії протягом XX століття; Марієти де Мораес Ферейри про інституалізацію усноісторичних студій, що завершилася створенням Міжнародної асоціяції усної історії; Габріель Розенталь про терапевтичний ефект біографічних оповідей; Людмили Малес про можливості поєднати усноісторичні дослідження та візуальну антропологію; Олексія Мусієздова про особливості використання методик усної історії для квалітативних соціологічних досліджень. Особливу увагу варто звернути на статтю співредакторки випуску Гелінади Грінченко, знаного фахівця з усноісторичних студій в Україні, щодо теорії наративного аналізу б і о г р а ф і ч н о г о і н т е р в ’ ю . М е т о д біографічного інтерв’ю є нині одним із найширше використовуваних в усній історії. Грінченко пропонує методичні рекомендації щодо його застосування та інтерпретації отриманих у такий спосіб даних на основі двох підходів, що їх запропонували німецькі науковці Фриц Шутце та Габріель Розенталь.

Наступну добірку – найбільшу за обсягом – склали якраз статті, в яких практично застосовано методику усної історії. Майже всі автори – із пострадянського простору, за винятком відомої іспанської дослідниці, першого президента Міжнародної асоціяції усної історії Мерседес Віланови. Шкода, що це одинока такого типу наукова розвідка у збірнику: українській гуманітаристиці бракує добрих та оперативних перекладів не лише теоретичних текстів, а й зразків наукової продукції, створеної з практичним використанням нових методологічних підходів.

Статті українських авторів загалом адекватно відображають тематичну палітру сьогоднішніх усноісторичних досліджень: незаперечним лідером тут є тема життєвого досвіду, пов’язаного з Другою світовою війною та її впливом на дальшу долю різних спільнот (Тетяна Пастушенко, Тетяна Лапан, Юрій Іріоглу, Юрій Радченко). Ця ж тема найбільше цікавить і російських та білоруських колеґ (Вольгу Лобачевську, Аляксандра Далговського, Єкатєріну Ряжскіх). Такий інтерес цілком зрозумілий, адже сам напрям усної історії набув розголосу серед іншого й завдяки реактуалізації травматичного досвіду Голокосту та воєнних злочинів. Для теренів Східної Европи Друга світова війна стала найтрагічнішою подією XX сторіччя.

З-поміж інших тем авторів цікавили історія українського січового стрілецтва (Оксана Кузьменко), депортації українців із Польщі у 1944–1947 роках (Галина Виноградська), досвід греко-католицького духовенства за радянського часу (Світлана Гуркіна), міжетнічні взаємини на прикладі українсько-канадської спільноти (Наталія Ханенко-Фрізен) та ґендерна історія (Оксана Кісь). Окрім того у збірнику вміщено повідомлення про актуальні дослідницькі та видавничі проєкти, міжнародні конференції та робітні, а також рецензії на нові видання в жанрі усної історії, серед яких варто відзначити докладний і фаховий огляд одинадцятого випуску «України Модерної» за 2007 рік (Володимир Склокін, Ірина Реброва).

Друкувати