Друкувати
Понеділок, Березень 18, 2019 - 23:46

Шедеври

Лютий 2017

Позаякові «Шедеври», попри те, що побачили світ уже в другому, доповненому та переробленому виданні, нітрохи не змінилися. Це я про якість. Вибагливий читач не нашукає тут бодай натяків на «високу поезію», зате йому забезпечена мандрівка «Екзистенційним відділом» і, відповідно, ексклюзивний екзистенційний стьоб від Позаяка; подорож «Політичним відділом», у якому надибуємо вже хрестоматійну «Думу про слоника» та ще всілякі не дуже мудрі текстики про Лєніна, громадян і народ. А ось у наступні – «Кохальний» і «Алкоголічний» – відділи ліпше не потикатися тим, у кого надто слабкі нерви. «Фройд би плакав», якщо цитувати Ірену Карпу, з цієї «поезії» та копирсався в своє задоволення в ненаситних еротично-бухальних авторових фантазіях. А любов таки «не вспихнула» – посокрушався би наприкінці...

Книжку завершують «Колекція поетів», «Ілюстративний додаток до колекції поетів» (тішить, що це тільки тексти, а не ілюстрації) й «Іноземний відділ». Словом: читай – не хочу все, що нашкрябав Юрко Позаяк, він же Окрю Кяазоп – принаймні так написано на звороті книжки. Коли її врешті закриваєш, думається одне: як же тут все запущено...

Друкувати