Друкувати
Субота, Лютий 23, 2019 - 02:58

Що залишилося після Помаранчевої революції?

Листопад 2016

У лекції, виголошеній у Києво-Могилянській академії 1 вересня 2010 року, професор Ярослав Грицак міркує про здобутки Помаранчевої революції і доходить висновку, що головний із них – збережена свобода вибору: можемо обирати владу, вона не призначається і не передається, як у Росії, кожна наступна влада програє у чергових виборах. Він відзначає також формування нової історичної пам’яті українського суспільства – передусім це пов’язано з принциповим переосмисленням теми Голодомору. За час Ющенкового правління в Україні постав національний консенсус, що голод, по-перше, був спланований, а по-друге – він мав характер геноциду. Наслідком Помаранчевої революції, резюмує науковець, є радикальне розходження України та Росії: вони мають різну історичну пам’ять і рухаються різними політичними траєкторіями.

Пошук відповіді на запитання, що залишилося після Помаранчевої революції, вимагає подивитися на ці події в широкому контексті, з’ясувати, чим вони були. З погляду історії революція ніколи не є короткотривалим одноразовим актом. Кожна революція має кілька стадій: від революційної ситуації, власне революції, контрреволюції до встановлення нового балансу. Україна не мала ані свого 1968-го, ані 1989-го, на відміну від багатьох країн Центральної та Східної Европи, де в цей час відбувалися масові протести. Ми натомість мали щось на зразок «негромадянської революції»: колишня комуністична еліта за відсутности масового опозиційного руху передала владу сама собі. В цій неповноцінності багато хто вбачає причину того, що Україна не має шансів вступити до ЕС: ми не пережили серйозного руху за свободу, як Угорщина, Чехословаччина чи Польща.

Ще одна тенденція, зактуалізована в широкому історичному контексті – національний чинник. Помаранчева еліта зробила його основним, і саме через це зазнала поразки. «Кожна спроба зробити “більше націоналізму”, – вважає Грицак, – неминуче вдаряє назад, по тих, хто провадить таку політику».

Наслідки Помаранчевої революції зведено до питання про Україну як модерний продукт. Україна може й стала трохи більш українською, але не зробилася суттєво модернішою. Втім, кожна поразка – не привід для розчарування, а навіть навпаки, шанс для критичного переосмислення. В історичній перспективі Помаранчева революція ще не закінчилася.

Друкувати