Друкувати
Середа, Листопад 14, 2018 - 18:17

Русская интеллигенция. Автобиографии и биобиблиографические документы в собрании С. А. Венгерова

Грудень 2016

Далеко не кожному дослідникові з тих, кому не судилося завершити свій opus magnum, пощастило так, як Сємьону Вєнґерову (1855–1920). Через кілька десятиліть по смерті науковця його праця над багатотомовим незавершеним «Критично-біографічним словником російських письменників і науковців» знайшла продовжувачів, які дали друге життя його робочим матеріялам, видавши покажчик письменницьких автобіографій, що їх збирав Вєнґеров для головної праці свого життя. Другий і останній том цього довідника, який підготували працівники Інституту російської літератури РАН (де зберігаються архів і бібліографічна картотека Вєнґерова), містить, як і випущений десять років тому перший (див.: «Критика», 2002, ч. 11, с. 26), силу українського матеріялу. Серед осіб, які відгукнулися на прохання Вєнґерова й надіслали йому матеріяли про себе, були відомі діячі української культури, як-от письменники Данило Мордовець, Максим Славинський, Михайло Могилянський і Зінаїда Тулуб, літературознавці Микола Петров, Микола Сумцов, Володимир Перетц і Володимир Міяковський, мистецтвознавець Олекса Новицький, історики Володимир Щербина, Оникій Малиновський і Кость Харлампович, археолог Гнат Стеллецький, економіст Михайло Туган-Барановський, хімік Лев Писаржевський, біохімік Олександр Палладін, містобудівник Євген Патон, терапевт Василь Образцов, педагоги Олександр Стронін і Степан Сірополко, журналіст Олександр Саліковський. Годі перебільшити значення вєнґеровської збірки для дослідження українських діячів «без біографій» – на зразок поетів Івана Федорченка та Валеріяна Тарноградського, письменника й актора Леоніда Пахаревського або охтирського педагога й літератора Олександра Твердохліба. Хоча видання й не вільне від фактологічних неточностей (зокрема, й в «українському» сеґменті), проте загалом його підготовано на високому рівні, гідному пам’яті короля російських бібліографів. Як і раніше, воно наводить на думку про бажаність систематичної коментованої публікації автобіографічних матеріялів українських діячів зі збірки Вєнґерова.

Друкувати