Друкувати
Вівторок, Листопад 20, 2018 - 02:24

Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)

Серпень 2018

У збірнику подано виступи 36 учасників Міжнародної наукової конференції до сторіччя Української революції 1917–1921 років, представлено стан і поточні результати дослідження проблеми. У вступному слові Валерій Смолій на прикладі Української революції окреслює ідеологічне та дослідницьке значення вивчення українського державотворення. Владислав Верстюк аналізує зміни парадигм у дослідженні революції від концепції «Великої Жовтневої соціялістичної революції» до «Нарисів історії Української революції». Марк фон Гаґен зіставляє українську і російську революції, висновуючи, що українська є окремим історичним явищем. Марек Корнат аналізує концепцію геополітичної революції в Центрально-Східній Европі, беручи за точку відліку Першу світову війну. Ярослав Калакура звертає увагу на ментальний вимір Української революції. Станіслав Кульчицький підсумовує власні багаторічні дослідження і відповідає на запитання, чому в Україні перемогла радянська влада, – вона маніпулювала виборами. Руслан Пиріг досліджує знаних військових діячів революційної доби, зокрема, перебування генерала Вільгельма Ґренера в Україні у березні–жовтні 1918 року. Віталій Тельвак аналізує особливості творчого процесу Михайла Грушевського, а Ірина Матяш пише про архівні комплекси доби Української революції (левову частину архівів було вивезено за кордон) та їх використання.

Тарас Вінцковський звертається до теми українських ґубернських з’їздів на півдні України у 1917 році; Олександр Добржанський – до теми становлення української влади на Буковині восени 1918 року; Ганна Капустян – до Холодноярського повстанського руху; Геннадій Корольов – до компаративного аналізу українських національних проєктів і східноевропейських «держав-націй» у 1917–1923 роках. Вадим Машталір коментує створення Українського державного військового музею у 1917–1920 роках; Олександра Кудлай зосереджується на персональному складі Ради Народних Міністрів УНР; Геннадій Єфіменко – на державному статусі радянської України у планах і на практиці комуністичного будівництва.

Політичні сюжети українського державотворення досліджують Роман Тимченко (історіографія Гетьманського перевороту), Олексій Лупандін (зовнішня політика Павла Скоропадського щодо більшовицької Росії), Галина Басара-Тиліщак (особливості політичних та соціокультурних аспектів Української революції у повітових містах) і Олена Любовець (ДНУ «Енциклопедичне видавництво»), яка представила специфіку державних моделей Дєнікіна та Вранґеля як військово-політичних альтернатив розвитку «Півдня Росії».

До збірника також увійшли статті Яна Яцека Бруського, Віктора Веґлєвіча, Бериса Куцмані, Анатоля Трафімчика. Їхні дослідження різнопланові: від вивчення політичної історії до соціяльних аспектів революції.

Друкувати