Друкувати
П'ятниця, Листопад 16, 2018 - 22:10

Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляйвіцької провокації

Квітень 2018

В основі книжки Івана Гоменюка лежить територіяльно-проблемний принцип, коли розглянуто перипетії перекроювання німецько-чехословацьких, польсько-чехословацьких, польсько-литовських, угорсько-чехословацьких, угорсько-словацьких кордонів у 1920–1930-х роках. Видання містить світлини, проте для наочности варто було б умістити й карти. Каменем спотикання між Німеччиною і Чехословаччиною стала судетська проблема. Її вирішення, до якого вдалися нацисти в 1938–1939 роках, поховало Версальську систему міжнародних відносин. Висвітленню міжвоєнних чехословацько-німецьких стосунків з аналізом національної політики чехів у Судетах, військової політики відродженої Чехословаччини, а потім і Мюнхенської змови з фатальними наслідками для всієї Европи присвячено перший розділ. Автор зазначає, що національна політика чехів була відносно демократичною, проте для населення Судетської области національне питання від початку 1930-х років асоціювалося із соціяльно-економічними проблемами.

Родючого ґрунту для пронімецьких настроїв вистачало, чим і скористалася Судетсько-німецька партія. Автор детально описує дипломатичні колізії між Прагою і Берліном, цитуючи офіційні документи й висловлювання політиків та дипломатів, наводить чимало прикладів, коли 1938 року солдати вступали у збройні сутички з німецькими військами. Чехословацький прецедент посилив територіяльні вимоги поляків та угорців відновити історичну справедливість за етнічним принципом.

Далі Гоменюк характеризує територіяльні суперечки між Польщею і Чехословаччиною щодо Тешинської Силезії. Після Першої світової війни ця територія стала яблуком розбрату щойно відроджених сусідніх держав. Країни Антанти 1920 року поділили реґіон та місто Тешин між поляками і чехами. Трагічний розв’язок боротьби за ці землі відбувся у вересні-жовтні 1938 року, коли польські війська зайняли Тешин. Цей оманливий тріюмф поляків не сприяв усвідомленню, що на Европу наближається війна. Примирити вже комуністичну Польщу та Чехословаччину після Другої світової війни вдалося СССР.

Іще один сусід Польщі відіграв помітну роль у її історії — Литва. Тривале перебування обох народів в одній державі, Речі Посполитій, відбилося на їхніх взаєминах після 1918 року. Боротьба йшла за Віленщину з Вільном (Вільнюсом), батьківщину Юзефа Пілсудського. Новостворена Литва також відновлювала свої історичні кордони, і перші сутички відбулися 1919 року. Під час совєтсько-польської війни 1920 року поляки заявляли свої права на край, поширюючи інформацію, що більшість населення Центральної Литви становлять поляки. Польське керівництво вдалося до екстраординарних дій: 1-ша Литовсько-Білоруська дивізія генерала Желіґовського увійшла до Вільна, польське політичне керівництво відмежувалося від дій «заколотників». Потім на Віленщині мала утворитися «незалежна» держава — Центральна Литва. Між двома державами не було встановлено дипломатичних відносин до березня 1939 року, не функціонували пошта й телеграф. Автор проводить історичні паралелі між тогочасними методами впливу на суспільство і сучасними подіями в Криму та на Донбасі.

У наступній частині схарактеризовано угорські зовнішньополітичні апетити щодо Словаччини та Закарпаття. Позбавлена своїх коронних земель після Тріянонського мирного договору 1920 року, Угорщина прагнула реваншу. Їй допомагали Німеччина та Італія. На додачу до отримання частини словацьких земель за Першим Віденським арбітражем 1938 року, угорська влада надсилала терористичні групи для диверсій. Прагнення Варшави й Будапешта мати спільний кордон урешті здійснилося, і це також додало напруги до міжнародного становища у Східній Европі наприкінці 1930-х років.

Угорсько-словацьке національне протистояння загострилося в міжвоєнний час. У 1938–1939 роках словакам таки вдалося поборотися проти угорської навали. Існування Словацької республіки в роки Другої світової війни не могло задовольнити угорців, які також були сателітами Третього Райху.

Друкувати