Друкувати
Неділя, Травень 26, 2019 - 12:20

Про це і те

Лютий 2017

Збірники «репортажів» і «фейлетонів» (так означила свої тексти авторка) – вислід багаторічної праці відомої громадської діячки, журналістки, пластової провідниці Ольги Кузьмович-Шепарович (або ж просто О-Ки) в еміґраційній газеті «Свобода». Статті, писані впродовж кількох десятиліть із різного приводу та з різним настроєм, витворюють дивовижно цілісний текст, ближчий до щоденникових записів чи навіть новелістики, аніж до традиційної публіцистики – завдяки спільній прикметі, яка їх об’єднує – приватності ракурсу. Кожна подія тут – маленький фраґмент життя авторки, чи то пережитий особисто, чи то прочитаний, побачений на телебаченні, просто почутий.

Книжка більше таки не про «Те», а про «Це»: про найприватніше та найсуттєвіше в житті людини, те, заради чого варто існувати й продовжувати покоління. Для авторки це, безсумнівно, Родина. Ольга Кузьмович витворює справжню історію роду в персонах, подає майже класичний зразок мемуаристики, але без того надмірного патосу й пієтету до предків, якого авторам родинних хронік зазвичай не вдається уникнути. Про своє бажання писати просто – «для мене завжди було цікавим думати про героїв як про звичайних людей» – Ольга Кузьмович пише ще на початку, ніби вберігаючи себе від спокуси витворювати родинні міти.

Хоча, чесно кажучи, створити міт роду Шепаровичів і Федаків (по материній лінії) було би неважко, адже, крім того, що належав він до традиційних галицьких священичих родів, походили з нього особи таки всім знані: це і Євген Коновалець (чоловік однієї тети), Андрій Iельник (хрещений батько Ольги й чоловік іншої тети), дід Степан Федак (відомий львівський адвокат, близький знайомий Iитрополита УГКЦ Андрея Шептицького). Згадує Ольга Кузьмович і Романа Шухевича, Олену Телігу, Святослава Гординського – кожну з цих осіб авторка знала близько, як, певно, й багатьох інших.

Та О-Ці таки вдається балансувати на тонкій межі ніжної любові до своїх «персонажів» і здорового журналістського критицизму. Певно, тому читати ці маленькі тексти дуже приємно й зовсім не нудно.

Друкувати