Друкувати
Середа, Вересень 19, 2018 - 15:32

Покликання університету

Січень 2017

Протягом декількох останніх років у рамках програми ім. Фулбрайта проведено низку диспутів, круглих столів і семінарів на тему університетської освіти, її природи, історії та перспектив, національної специфіки й трансформації під впливом сучасних соціокультурних процесів. Збірник, серед авторів якого – понад сорок українських та зарубіжних науковців (Марта Богачевська-Хом’як, Мирослав Попович, Вілен Горський, Анатолій Єрмоленко, Михайло Мінаков, Станіслав Кульчицький, Сергій Пролеєв, Михайло Кірсенко, Тамара Гундорова, Марія Зубрицька, Сергій Квіт, Ґреґорі Адамс та багато інших), уміщує частину праць, виконаних у рамках цієї програми в Україні.

Розкрити теоретичні, філософські підвалини теми мають матеріяли 6-ї щорічної конференції випускників програми з Фулбрайтівського обміну «Ідея Університету» та Могилянського диспуту (обидва – 2003 року). Уміщено також матеріяли конференції «Етика в освіті» (Миколаїв, 2004), низку виступів на конференції про розвиток університетської бібліотечної системи (Харків, 2004), Фулбрайтівської конференції 2005 року. Частина статтей оповідає про досвід нинішніх університетів Европи й Америки, містить історичні екскурси; що ж до «теоретичної частини», для багатьох публікацій збірника «введення в курс» сучасних поглядів на цивілізаційну місію університету опосередковане класичним досвідом просвітницької та модерної Европи. Розмова про «сутність університету» частіше обертає його на умоглядну, символічну модель «пристановища» для інтелектуалів, де відбувається апробація сил і незалежности людського розуму, ніж на конкретне явище культурної дійсности. Тим більше, дійсности української. Важливо, щоб між цими двома «вимірами» теми – умовно кажучи, глобальним і доземним, – встановлювався тісний зв’язок. Тоді класична спадщина від Канта або Гумбольдта буде не тлом розмислів про університет сучасний, а їхнім конструктивним складником. Збірник засвідчує виразну спробу виконати таку «програму-максимум», хоча далися взнаки певна внутрішня порізненість думок і концепцій, іманентна, до речі, вітчизняній гуманітарній науці та методології. Але істотне інше: вже на початку книжки, наче на перехресті думок і реплік, які її наповнюють, виникає, можливо, підставове питання дискусії довкола природи університету: якими мають бути справжні зв’язки університету й академічної науки, а головне – на яких принципах реально стоять обидві ці інституції в Україні. З одного боку, учасники диспутів говорять про консерватизм та інертність науки; з другого – про кризу ідентифікації університету, ураженого ринковою кон’юнктурою; але ж хіба на такому матеріялі має відбуватися розбудова храму вільної та керованої «европейським розумом» духовности? Тут постає вимога альтернативних рішень, і, очевидно, їх пошук стає справою майбутніх дискусій.

Друкувати