Друкувати
Середа, Вересень 26, 2018 - 05:47

Остання подорож Сутіна

Квітень 2018

Це перший роман швайцарського есеїста, перекладача й лірика Ральфа Дутлі, знаного передусім як упорядника й перекладача творів Осіпа Мандельштама німецькою мовою і дослідника творчости поета. Ориґінальність підходу до написання реально-уявного біографічного роману визначає прискіплива увага до композиції і архітектоніки різних ліній оповіді. Дутлі вдається до гри з різними родами літератури: окремі фраґменти його роману скидаються на вдалий синтез мікромонодрам, новел і віршів у прозі.

Художник-експресіоніст Хаїм Сутін був яскравою персоною в мистецтві першої половини ХХ століття. Він походив із багатодітної єврейської родини з Білорусі. Після нетривалого часу навчання в Мінську та Вільнюсі потрапив до Парижа, де й розпочалася його велика подорож до світу неймовірних і болючих картин, із яких часто прозирає смерть. У романі є чимало сторінок, присвячених кольорові у житті Сутіна, причому Дутлі майстерно показує, як полювання за кольорами (чи за кольором) стає водночас і нав’язливою ідеєю, і способом звільнитися від спогадів, і засобом осягнення себе, і навіть психотерапією творчістю, яка не допомагає звільнитися від важких спогадів. Творчість Сутіна постає як серія екзистенціяльних переступів – мимовільних і свідомих, болісних і радісних, швидких і повільних.

У тексті змальовано останні дні життя художника, який у Франції, що її окупувала нацистська Німеччина, уникнув потрапляння до табору смерти як єврей чи ув’язнення або страти як представник «деґенеративного» мистецтва. Сутін помирає від виразки шлунка, і його остання подорож – шлях до лікарні.

Вмирання, тілесне страждання, біль, вразливість людської істоти – найвиразніші теми тексту, але ними його сенс не вичерпується. Так само, як не вичерпується й осягненням психологічних підстав творчости, вишуканою феноменологією художнього образу або осмисленням стосунків між різними митцями і взаємного впливу їх одне на одного. У романі є виразна і пронизлива лінія: уявна подорож Хаїма Сутіна до його тяжкого дитинства й молодости в Мінську та Вільнюсі, а потім – перших років у Парижі.

У романі багато епізодів, у яких беруть участь реальні особи з життя художника, та й контекст, що його описує автор, те, як він змальовує міста, місця, простори, робить текст живим, і він пульсує реальними враженнями. Такими ж реальними, майже відчутними на дотик, є сюрреальні епізоди Сутінових зустрічей-розмов із Доктором Богом з майбутнього, рабином із дитинства, примарною жінкою. Колізії Сутінового життя оповідають різні персонажі. Ці голоси творять поліфонію, в якій оформлюється думка про неоднозначність самоактуалізації особистости в мистецтві та культурі, про роль Інших і внутрішнього Іншого.

Роман є водночас романом і про витоки творчости, і про неможливість їх остаточно визначити. Символ подорожі, винесений у назву, в тексті і розкрито, і проблематизовано. Твір сповнено і гуманістичних натяків, у ньому йдеться про минуле і майбутнє. Неуникною темою в романі є перехрестя культур, на якому опиняється Сутін, і ці культури проходять крізь його єство та життя. Ескізний опис культури побутового і релігійного життя єврейської громади початку ХХ століття і культура міжвоєнної паризької мистецької спільноти, культура імперії та культура республіки часто виводять Дутлі на осягнення дражливої грані культури і політики, хоч це і не є предметом його письменницької уваги.

Друкувати