Друкувати
Понеділок, Травень 27, 2019 - 01:25

Одесса в русской поэзии

Листопад 2016

Поетична антологія «Одесса в русской поэзии» завдячує своєю привабливістю звичайнісінькій повазі, а тому й ґрунтовності, з якою редактор видання Алєксандр Рапопорт поставився до творів, що їх він зібрав до книжки, і до самих авторів. Антологію впорядковано у три хронологічні розділи: «XIX століття», «Перша половина XX століття» і «Друга половина XX століття».

Загалом до збірки ввійшли вірші п’ятдесяти п’яти поетів – уродженців Одеси, її мешканців або й гостей, що присвятили їй вірша. Тут і знані літератори, чию творчість вивчають у школах, і маловідомі загалові лідери андеґраунду радянських часів – тобто, в діяпазоні від Пушкіна до, скажімо, поета ліанозівської групи Іґоря Холіна. Вірші добре відомих у літературних колах сучасників сусідять із творами поетів, чиї імена про щось промовляють тільки літературознавцям.

«Територія» кожного поета охоплює один чи кілька віршів (залежно від того, як часто вони зверталися до теми), лаконічну біографію й обов’язкове бібліографічне посилання на першу публікацію введеного до збірки твору. Отож дотичність російської (чи, радше, російськомовної) поезії до Одеси може означати й несамовиту закоханість у місто, і побіжні враження від нього, надії, пов’язані з ним, розчарування, котрі він спричинив, збуджені цим містом спогади, часто схожі на яскраві маленькі листівки, рідше – на цілі фотоальбоми. Зібрані під однією оправою, всі ці вірші разом відтворюють образ Одеси, леґенда якої, творена не одним поколінням її жителів, виростає під збільшувальним склом поезії до розмірів цілком самостійного міту.

Якщо можна говорити про тактовність у контексті книговидання, то «Одесу в російській поезії», певне, найкраще характеризує саме ця риса. Найперше тому, що не можна сказати, що вірші котрогось із поетів, – чи котрогось із поетичних стилів/жанрів/епох, – мають перевагу над усіма іншими. По-друге, тому, що вдячне слово спонсорам книжки надруковано при її кінці, і читача не змушують думати про них від першої сторінки. По-третє, тому, що невеликий вступ у простій і доступній формі пояснює досить складні, як на непідготованого читача, літературознавчі явища, нічого не вульґаризуючи і не спрощуючи.

Друкувати