Друкувати
Середа, Лютий 20, 2019 - 08:47

Нова парадигма навчання

Січень 2017

Автори цієї праці, ориґінальна назва якої «Changing Our Schools», – двоє міжнародних експертів, педагогів, колишніх працівників Галтонського відділу освіти (Канада), який на рубежі 1980–90-х років зініціював однойменну «локальну» освітню реформу. Книжка наголошує потребу своєрідного «очищення» освітньої системи від хаотичних тенденцій, розвитку внутрішньої дисципліни, ретельнішого огляду специфіки кожної школи, її корпоративної культури; дотримання принципів демократизму, відповідальности й ініціятиви, взаємної допомоги, співпраці на різних рівнях: як у межах суспільної «екоструктури», куди має бути адекватно вписана школа, так і на різних адміністративних поверхах освітньої будівлі. Власне кажучи, у багатьох своїх порадах автори не є ориґінальними – це, може, й природно, адже кожна наука потребує час від часу і повторів, і систематизування. Гірше, коли ця риса переростає в одноманітність. Практично все, про що йдеться в книжці, схоже на комплекс потужних профілактичних та оздоровчих заходів; одначе за цією інтенцією прочитується й німе толерування того, що є серцевиною сучасної освіти, її «філософією». В Україні ця книжка з’явилася через дев’ять років після виходу в світ, але напевно не виглядає «старшою» за нинішній стан української освітньої системи: з її реформуванням ми вочевидь спізнюємося. І коли взяти до уваги, що «менеджментом», що його справді професійно навчають іноземні експерти, справа аж ніяк не вичерпується, – то проблема змін у педагогіці потроху вислизає із рук реформаторів. Скажімо, якою має бути сучасна модель людського мислення? Просвітництво таку модель мало; чи маємо її ми – а чи користуємося для педагогічних потреб іще тією, кількасотрічної давности? Відтак запропонована навчальна парадигма має в Україні менші, ніж деінде, шанси спричинитися до «інтелектуальної провокації» (автори передмови вжили таку характеристику ) не так через оті дев’ять років давности, як через сумнівну готовність вітчизняної педагогіки «дивитися в осердя» своїх проблем. Адже навіть якщо книжка на зразок цієї здатна породити нові думки про шляхи сучасної освіти – попри деяку однобічність у настановах, – вона потребує критичних і зрілих читачів, які усвідомлюють глибину потрібних змін і, навіть більше, не бачать тим змінам жодної життєздатної та морально прийнятної альтернативи.

Друкувати