Друкувати
Середа, Листопад 14, 2018 - 01:11

Не сподівайтеся позбутися книжок

Березень 2018

Збірка вміщує низку розмов Жана-Клода Кар’єра, знаного французького письменника і сценариста (він писав сценарії для Формана, Ґодара та Бунюеля; «Денна красуня» та «Скромна чарівність буржуазії» — це Кар’єр), з Умберто Еко, письменником і науковцем-медієвістом. Але тут обоє співрозмовників постають насамперед як бібліофіли, а також як популярні філософи-парадоксалісти. Записав розмови журналіст Жан-Філіп де Тонак. Предметом цих розмов є доля книжки як культурного феномена, власне, книжка проти інтернету, книжка у передчутті технологічної революції: як паперова книжка, спадок Ґутенберґової епохи, переживе свою «електрифікацію», чи залишиться у звичній нам формі, чи залишимося ми самі читачами «зліва направо чи зверху донизу», і чи будемо ми читачами взагалі?

На головне запитання — чи залишиться паперова книжка переважним місцем зберігання інформації, чи утримає вона свої культурні позиції, відповідь цілком очікувана: так, вона нікуди не зникне, як не зник живопис із поширенням фотографії і як кінематографу не загрожує тотальне поширення продуктів і технологій телебачення. Еко не раз зіставляв Ґутенберґів винахід із винаходом колеса (книжка до нього — сувій, згорток; він не тільки дорожчий, а й — із погляду техніки читання — принципово інший, і читання текстів із монітора нагадує саме принцип розгортання сувою).

Відтоді, як було записано ці розмови, минуло близько десяти років, і ми вже знаємо статистику, можемо, не звертаючись до прогнозистів і футурологів, не хвилюватися за паперову книжку. Проте в «книжкових діялогах» Еко і Кар’єра найцікавіші не поставлені запитання і навіть не відповіді, а процес мислення, непередбачуваність арґументації і розкриття механізмів культури — власне механізмів пам’яті, при тому, що співрозмовники не ставлять перед собою такої мети. Перед нами дотепна, майже необов’язкова бесіда, з якої дізнаємося, що найновіші носії не надійніші за добрий папір і не тривкіші за інкунабули (нам нагадують, скільки різноформатних касет, дискет, CD i DVD, усіх цих «носіїв довготривалого зберігання» змінилося за декілька десятків років), що поширення інструментів збереження пам’яті, прискорення форм запису та передання знань зі всіма перевагами, що їх вони дають, спричиняють послаблення і втрату мнемотехнік, якими людство володіло протягом історії.

Урешті, ця розмова про зміни та їх прискорення приходить до того, що існують технічні новинки, які принципово не змінюються. Це окуляри, велосипед, абеткове письмо. Книжка — одна з них: «Щойно досягнуто досконалості, далі рухатися вже неможливо».

Друкувати