Друкувати
Четвер, Червень 27, 2019 - 15:16

Михайль Семенко и украинский панфутуризм

Червень 2016

Видання є чи не першим окремим російським книжковим проєктом, присвяченим українському літературному аванґардові. Російські переклади теоретичних і художніх творів головного футуриста української літератури побачили світ, прямо кажучи, не в найвигідніший час для пропаґанди української культури в Росії. Але в якомусь сенсі так вийшло навіть ефектніше: книжка виявилася ще й громадянським жестом.

Упорядниками та головними перекладачами Семенка є російський дослідник аванґарду Андрей Россомахін та дослідниця українського аванґарду Анна Біла. Левову частину книжки становлять маніфести, статті й інші матеріяли такого штибу. Деякі з них належать не Михайлю Семенкові, а його колеґам-футуристам. Такий метод побудови видання, де головну увагу виразно бере на себе теоретична частина, є прямою аналогією до вибраних творів, які публікувало видавництво «Смолоскип» і які також упорядковувала Біла. Цей підхід дещо відволікає від власне художніх текстів, які все-таки перебувають у центрі творчости Семенка (зокрема, «в об’єктиві» його статтей і маніфестів), але водночас знайомить читачів із метатекстом такого рівня теоретичної занурености, який був щонайменше непересічним для тодішньої української літератури.

Статті Россомахіна та Білої, що в різних аспектах розкривають постать Семенка, мають виважений, інформативний тон. Звичайно, книжка містить примітки, фотоматеріяли та бібліографію.

Поетичну частину книжки поділено на два блоки. До першого ввійшли вірші Семенка в російських перекладах. Їх виконали не тільки Россомахін і Біла, але й інші перекладачі, зокрема Серафима Біла, Ірина Семенко (дочка Михайля), Олександр Білецький, Йосип Кисельов, Владімір Пєтков, Іґорь Поступальський, Володимир Михановський, Юрій Олеша. Переклад футуристичної поезії — не найлегше завдання, але, здається, з ним упоралися добре. Певною мірою збережено і деструкційну мовну гру, і мінливий Семенків настрій. Другий поетичний блок містить переважно факсимільні відтворення ориґінальних поезій. Більшість із них — візуальні вірші, або «поезомалярство», як їх називав сам Михайль Семенко. Хоча тут є твори, на думку упорядників, доступні російському читачеві без перекладу, для прикладу, вірш «Сім» (перелік днів тижня). Окремою брошуркою надруковано вірші зі збірки «Дерзання» та скандально знаменитий маніфест «Сам», у якому Семенко «палить свій “Кобзар”».

Друкувати