Друкувати
Понеділок, Березень 25, 2019 - 05:08

Mapping Difference. The Many Faces of Women in Contemporary Ukraine

Листопад 2016

У вступі до збірника статтей українських і північноамериканських дослідниць, присвячених ґендерним відносинам у сучасній Україні, його упорядниця Мар’яна Рубчак простежує засадничі моменти процесу привернення уваги до ґендерної тематики у незалежній Україні. Авторки, використовуючи чималий емпіричний матеріял, торкаються участи жінок у різних сферах аспектів суспільного життя, в тому числі її ретроспективного виміру.

Ґендерні особливості української трудової міґрації висвітлено у двох розділах. Синзія Соларі досліджує життєві історії українських міґранток в Італії, подорожуючи з ними на автобусі до України, запитуючи про мотивацію роботи, комунікацію з рідними тощо. Александра Грицак зауважує про ставлення міжнародної спільноти до проблеми жіночої трудової міґрації, сприйняття її як небезпеки потрапляння у сексторгівлю. Авторка висвітлює суперечності очікувань міжнародних програм протидії торгівлі людьми та реальної ситуації стосовно жіночої міґрації в Україні.

Історичні жіночі наративи привертають увагу кількох дослідниць. Сара Філіпс будує свою статтю на матеріялах життєвої історії Фаїни Нейман як приклад «єврейського досвіду в Україні, ролі жінок в українській політиці та громадянському суспільстві, а також проблеми старшого віку у перехідному суспільстві» [с. 66]. Оксана Кісь у статті про патріотизм використовує низку життєвих історій жінок 1920–1930-х років народження. Мешкаючи на різних територіях України під різними політичними режимами, авторки усних історій висловлюють «патріотичну лояльність, яка зазвичай не є питанням свідомого вибору. Різні аґенти соціялізації формують її» [104]. Питання взаємозв’язку явищ фемінізму та націоналізму в Україні розглядають Марія Ревакович і Тетяна Журженко.

Конструювання ґендерних стереотипів у початковій шкільній освіті на прикладі організації дитячих свят досліджує Вікторія Гайденко. Роль ґендеру як важливого чинника мовної ідеології України демонструє Лада Біланюк, аналізуючи громадську думку середини 1990-х років. Зокрема, демітологізуючи українську жінку як берегиню традицій, авторка зазначає, що жінки, на відміну від чоловіків, позитивніше ставляться до англійської мови і критичніші до вживання української. Марія Титаренко вивчає процес фемінізації української журналістики, демонструючи його перспективи для жінок.

Книжку завершують три інтерв’ю Людмили Таран із відомими українськими жінками: з Ларисою Кобелянською (про впровадження політики ґендерної рівности), зі Світланою Оксамитною (про ґендерну освіту) та з Юлією Тимошенко.

Друкувати