Друкувати
Вівторок, Червень 25, 2019 - 22:49

Листи Івана Мазепи. Том 2. 1691–1700

Грудень 2016

Упорядник видання В’ячеслав Станіславський, зібравши у цьому томі 239 нових документів з історії Гетьманщини, ретельно аналізує свої знахідки у вступній статті. Листи Івана Мазепи істотно розширюють наші знання про участь Гетьманщини у війні Російської держави з Османською імперією у 1686–1700 роках, про вступ Війська Запорозького у протистояння зі Швецією, відносини між Гетьманщиною та Річчю Посполитою, взаємини гетьманського уряду із Запорозькою Січчю в 1691–1694 роках, внутрішню та зовнішню політику гетьманського уряду, церковні й освітні справи, розвиток торгівлі. Документи дають змогу точніше відтворити початковий період гетьманування Івана Мазепи. Український гетьман, з одного боку, постає як «вірний підданий» московського царя, а з іншого – у цей час активно розвиваються ідеї Малої Росії, Війська Запорозького, України й «українних» міст, «реґіменту» володаря Гетьманщини, тобто формується концепція «ієрархічної» нації.

Побіжне читання гетьманової епістолярії залишає враження, що її українські персонажі нецікаві, обмежені та нудні. Уважніше знайомство відкриває душі людей трьохсотлітньої давнини. Вони стають людяними і зрозумілими. Вони мали пієтет до православних монархів і прагнули розширити «вольності» своєї батьківщини, були релігійними і одночасно мали потяг до збагачення, цінували традицію і прагнули усталеного соціяльного життя, а водночас були відкритими до новацій. Війна зі Швецією, на відміну від боротьби з татарами і турками, була для Мазепиних кореспондентів малозрозумілою, хоча вони намагалися виконувати свої «підданські обов’язки». Опубліковані документи змушують читача абстрагуватися від уже відомих подій «нещасливого шведського року» і розглядати першу половину Мазепинської доби такою, сказав би Леопольд фон Ранке, якою вона була.

Друкувати