Друкувати
Понеділок, Жовтень 15, 2018 - 20:08

Круг понадземний

Березень 2014

Це видання є «найповнішим на сьогодні зібранням перекладів Ігоря Качуровського й охоплює близько 670 поезій та поетичних фраґментів понад 350 авторів у перекладі 23 старих і нових мов – передусім з іспанської, італійської, німецької, а також з української на російську».      І діяпазон текстів (часовий та географічний) справді вражає. З англомовних перекладів – від давніх англійських поетів-анонімів, класиків Вільяма Блейка, Роберта Вордсворта, Алджертона Чарлса Свінберна, Персі Біші Шелі, Альфреда Тенісона й Едґара Алана По (єдиного неанглійця в цій компанії) – до менш знаних українському читачеві Вільяма Ернеста Генлі, Альфреда Нойса, Джойса Кілмера і навіть єдиного англомовного вірша Чезара Павезе, написаного перед самогубством.      Так само і з іспанської: від уривків «Пісні про мого Сіда», творів середньовічних поетів-анонімів – до Мануеля Мачадо, Федерико Ґарсії Льорки та Хорхе Люїса Борхеса, не кажучи про кількадесят поетів, відомих хіба що на ім’я. Є тут і широка панорама італо- й німецькомовної (нової, а також старо- та середньоверхньонімецької), російської та французької поезії.      А ще – по декілька перекладів із білоруської, польської, ґалісійської, мови «mester de juglaria», каталянської (і старої, провансальської, і просто каталянської), латини, португальської (сюди потрапив і текст Віри Вовк із циклу «Акварелі»), церковнослов’янської, чеської та сербохорватської.      В окремих розділах – переклади з української на російську та іспанську, а також «сліпі й подвійні переклади» (з ірландської, арабської, латинської, китайської поезії тощо).      Великий інтерес становить і прикінцева стаття Ігоря Качуровського «Про подвійний критерій оцінки перекладу». Тут – не лише виклад перекладацьких принципів автора та компаративістичний аналіз різних перекладів (більш або менш вдалих), а й історія власної світоглядної еволюції: «Мій шлях як перекладача пройшов два етапи. На першому етапі я головно дбав про те, щоб гарно звучало, щоб переклад як твір мав мистецьку вартість, без урахування такого фактора, як точність у відтворенні ориґіналу». Другий етап пов’язаний для Качуровського з роботою над перекладами Петрарки: «я вже намагався бути якнайближче до ориґіналу, схопити не лише зміст, а також і формальні засоби автора». Так і сформувався «подвійний критерій оцінки перекладу» (відтворення і змісту, й форми ориґіналу), завдяки якому можемо зараховувати Качуровського до школи Зерова.      Назва ж книжки відсилає до «Думок на дозвіллі» Юрія Клена, в яких Верлена, Шелі, Рильке і Ґеорґе названо поетами «круга понадземного»: «мовляв, якби їх більше читали, менше злочинів чинилося б на світі».

Друкувати