Друкувати
Субота, Вересень 22, 2018 - 10:24

«Кобзар» Т. Г. Шевченка у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: книгознавче та бібліографічне дослідження

Серпень 2018

Дослідження Лілії Бєляєвої та Ірини Войченко без перебільшення унікальне за обсягом виконаної роботи й рівнем заглиблення в матеріял. Із-поміж аналогічних видань можна згадати хіба що проєкт «Бібліотека Івана Франка. Науковий опис у 4 томах» (вийшло поки що два томи), над яким працює колектив літературознавців. Бєляєва та Войченко, здається, вичерпно дослідили всі примірники (понад тисячу!) майже чотирьохсот видань «Кобзарів» із колекції НБУВ. Такого ґрунтовного видання страшенно бракувало під час роботи над шеститомовою «Шевченківською енциклопедією», адже не було надійного орієнтира в огромі видань творів Шевченка.

Часто авторки цього книгознавчого бібліографічного дослідження не обмежувалися самими лише примірниками НБУВ, а зверталися й до інших бібліотек і музеїв, de visu обстежуючи ті чи ті різновиди або повніші примірники «Кобзарів». Треба зазначити, що такий ретельний і, сказати б, любовний підхід дав дослідницям змогу здійснити низку відкриттів, які стосуються осіб упорядників, авторів художнього оформлення, перебігу приготування «Кобзарів» до друку тощо. Особливий інтерес, зрозуміло, викликають прижиттєві видання, яким авторки приділили чимало уваги, включивши до поля своїх спостережень навіть публікації добірок Шевченкових віршів у альманасі «Хата» та в першому числі журналу «Основа» (подальші числа вийшли вже після смерти поета) – у назвах добірок, зрозуміло, присутні слова «Кобзар» чи «кобзарський».

Важливо, що дослідження вповні відкриває багатство книжкової колекції НБУВ, удоступнюючи відповідну інформацію широкому колу читачів. Зокрема, цікаво дізнатися, що бібліотека має чотирнадцять примірників «Кобзаря» 1860 року, тоді як кожанчиковського видання, над яким працювали Микола Костомаров і Григорій Вашкевич, – лише три. Окрасою колекції є три примірники «Кобзаря» 1860 року з власноручними дарчими написами Тараса Шевченка.

Авторки продемонстрували солідну обізнаність із найновішою та раритетною науковою літературою, яка стосується кола відповідних питань. Декілька нюансів, не завжди відомих навіть фахівцям-шевченкознавцям, показують, настільки серйозні завдання ставили перед собою дослідниці. Здається, вони не оминули жодної важливої деталі. При цьому їхня праця, попри справді високий науковий рівень, враховує особливості пересічного читача, не завжди добре обізнаного з історією вітчизняного книговидання. Книжку опоряджено численними персоналіями про згадуваних осіб, сімнадцятьма покажчиками різного типу, які уможливлюють просту навіґацію величезним за обсягом виданням.

Опис, а часом і відповідне міні-дослідження власницьких написів, штампів, вклейок тощо унаочнює складну долю того чи того примірника «Кобзаря». Приміром, багато промовляє часта у виданні констатація: книжка має «сліди термічних ушкоджень», що нагадує про катастрофічну пожежу 1964 року, в якій згоріло чимало «Кобзарів», зокрема датованих 1860 роком.

У розлогій статті «“Кобзар”: історія книги», що відкриває цю майже 1000-сторінкову працю, стисло викладено основні засади дослідження, вузлові моменти цієї книгознавчої і бібліографічної студії, пояснено структуру і наповнення відповідних рубрик.

Зауважимо лише одну неточність. В описі «Кобзаря» 1860 року (с. 85; див. також вступну статтю, с. 16) авторки, покликаючись на Володимира Дорошенка, зазначають наклад книжки 6050 примірників і поруч наводять відомості Павла Зайцева, який у варшавсько-львівському виданні творів Шевченка вказував 6500. Зайцев не мав рації – помилку повторено і при передруці його статті в чиказькому виданні: «6½ тисяч примірників» (Тарас Шевченко, Повне видання творів: [у 14 т.], Чикаґо, 1962, т. 1, с. 246). Цю суперечність можна легко зняти, адже зберігся ориґінал рахунка з друкарні Пантелеймона Куліша (відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, ф. 1, од. зб. 495), де чітко вказано, що наклад становив 6050 примірників, із яких 50 – на веленевому папері.

Друкувати