Друкувати
Понеділок, Листопад 19, 2018 - 01:32

Книги нашего детства

Грудень 2016

Минулого року видавництво Івана Лімбаха перевидало давню й заслужено улюблену читачами різних поколінь книжку Мирона Петровського про класичні літературні казки. Ця книжка має довгу й складну історію зі щасливим кінцем. Її збиралися видати сорок років назад; у серпні 1968-го набір було розсипано. Дата знаменна для тих, хто розуміє. Майже двадцять років потому, на початку другої й останньої совєтської «відлиги», книжку нарешті видали, хай і з купюрами. Вона вийшла у найкращій тоді книжковій серії – «Долі книг» профільного видавництва «Книга», і ми пам’ятаємо та любимо її такою – в ностальгійному і, насправді, класичному, оформленні Ю. Сковороднікова. Нині, по двадцятьох роках, її перевидали – без купюр і з «новими картинками». Нове видання несе в собі прикмети нашого часу: воно «крутіше», «оформлення» більше і воно подекуди перетягує ковдру на себе, та почасти це має сенс. Книжка містить окремий сюжет про книжкові ілюстрації, раніше він був затінений, тепер, завдяки зусиллям титулованого лімбахівського художника, вийшов на передній план.

Отже, Мирон Петровський пропонує увазі п’ять класичних дитячих казок: «Крокодил» Чуковського, «Казку про Пєтю, гладку дитину, і про Сіму, котрий худий» Маяковського, «Отакий роззява» Маршака, «Золотий ключик» Алєксєя Толстого та «Чарівник смарагдового міста» Волкова–Баума. Мирон Петровський говорить спеціяльні, загалом, речі: розповідає про літературні претексти й історико-побутові контексти Чуковського, Маршака й Алєксєя Толстого, про словесно-театральну ексцентрику дитячих віршів Маяковського, він детально пояснює філософський бекґраунд казки про чарівну країну Оз. Але робить це так дотепно й захопливо, що зрештою читачами цієї книжки стають не ті (або не лише ті), хто здатен оцінити точність аналогії та переконливість арґументації, але всі – вже дорослі та не дуже – читачі дитячих казок. У результаті маємо рідкісний випадок: цілковитий збіг «письменницького» і «читацького» сюжетів. Нам напрочуд добре показують, як дитячі вірші перетворюються на «вступний курс» поезії. І в такий спосіб «Книжки нашого дитинства» стають вступним курсом у класичну науку про літературу.

Друкувати