Друкувати
Субота, Вересень 22, 2018 - 02:18

Клеркенвельські оповіді

Листопад 2016

Сучасний англійський поет, прозаїк і критик Пітер Акройд (нар. 1949) є також автором документальних книжок з історії Лондона, біографій Блейка, Дикенса, Ньютона та Шекспіра, а водночас постмодерністських романів, у сюжетні лінії яких вплетено реальні біографії відомих діячів англійської культури.

Роман «Клеркенвельські оповіді» написано 2003 року. Оповіді, починаючи з назви, перегукуються з «Кентерберійськими оповіданнями» Джефрі Чосера. Акройд каже, що взяв у нього персонажі й поставив в інші обставини. Письменник занурює читача в атмосферу середньовічного Лондона з його старовинними церквами, єретичними сектами, таємними товариствами, змовами та вбивствами. Доля і вдача кожного персонажа – це передусім частинка міста, як-от, скажімо, Жінка з Бата, власниця будинку розпусти, яка є «такою ж жорсткою, як сам Лондон, і такою ж веселою. Сердитися на неї можна було не більше, ніж на саме місто».

Головна героїня – черниця абатства Св. Марії Клариса, котра поступово стає «найважливішим джерелом авторитету в монастирі». Її пророцтва про чуму та вбивства, у поєднанні з пожежами та вибухами у церквах (справа рук молодих сектантів), спричиняють паніку серед мешканців усього міста. За всіма цими подіями стоїть таємне угруповання під назвою Dominus. Клариса цей Dominus і очолює, представляючи матріярхальну тенденцію в розколотій церкві. Як зазначає на підставі історичних документів письменник (авторські примітки є важливим складником твору, вони допомагають читачам зорієнтуватись у його лабіринтах), згадана черниця справді керувала Dominus’ом до своєї смерти 1427 року і під її проводом ця організація досягла чималої ваги в політичному житті країни.

Всі розділи роману написано від імені різних оповідачів, кожен має власний характер, соціяльний статус та життєву історію, і лише наприкінці всі пазли подій збираються у цілісну картину Лондона, де знаходиться місце і королю, і жебракам.

Друкувати