Друкувати
Субота, Вересень 22, 2018 - 23:37

The Jews of Lemberg: A Journey to Empty Places

Квітень 2018

Книжка «Євреї Львова: подорож порожніми місцями» є англомовним перекладом нідерландського ориґіналу 2014 року. Умовно кажучи, це прочитання сучасного міського простору крізь єврейську призму. Вулиці та будівлі прив’язано до історії єврейської громади міста, і вони свідчать про багату і конфліктну її траєкторію.

Використання старої, «австрійської» назви міста – Лемберґ (поруч із якою вживається власне єврейська, їдишомовна назва Лемберік) – відсилає до часів, коли Львів мав велику єврейську громаду, а чорно-біле оформлення видання зі світлинами й мапами надає йому особливої аури втраченого та можливого лише у тьмяних спогадах, які санкціонують також і теперішнє. Однак цьому виданню властиве намагання відійти від ностальгійного романтизування полікультурного минулого й зосередитися на реаліях співіснування різних громад крізь призму оповідей свідків, які торкаються драматичних подій ХХ століття і вряди-годи доповнюються відсиланнями до віддаленіших часів завдяки вже матеріяльним свідченням (а саме: згаданим мапам, світлинам пам’яток тощо). Велику увагу приділено обставинам зникнення єврейської громади з львівського простору й, безумовно, Голокостові. Та в книжці також осмислено чимало інших дражливих тем. Наприклад, формування єврейської ідентичности й виокремлення національного із релігійного, де асиміляцію, яку обирала частина євреїв, розглянуто в контексті релігійних і суспільно-політичних дебатів усередині юдейської спільноти ХІХ–ХХ століть. Один зі свідків, Борис Дорфман, зосереджується на совєтських репресіях, згадано голод 1946–1947 років. Рабі Сіва, пригадуючи власну юну віру в ідеали комунізму та некритичне прийняття насильницької ідеології знищення «буржуазії», осмислює зникнення їдишомовної культури.

Наприкінці видання можна знайти стислі коментарі в нотатках, каталог мап, іменний покажчик, список літератури та перелік фільмів для ґрунтовнішого ознайомлення з темою, а також деякі інформаційні ресурси в інтернеті.

Однак книжку не позбавлено суперечностей, які залишають двозначне відчуття і шкодять їй. Приділяючи належну увагу єврейському погромові у Львові влітку 1941 року, автори в одному місці пишуть про нього як про наслідок дій польських та українських мешканців, мотивованих нацистською пропаґандистською машиною, що вдало використала масові розстріли НКВД галичан у львівській в’язниці, звинувативши в тому євреїв, а в другому – покладають ініціятиву винятково на «українських націоналістів». Така сенситивна й «вибухонебезпечна» тема потребує не лише обережніших формулювань, а й ретельнішого аналізу.

Ляйтмотивом книжки можна назвати проникливі слова, що містяться на її сторінках: «Небажання знати – гріх».

Друкувати